Гуревич Михайло Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуревич Михайло Йосипович

ГУРЕ́ВИЧ Михайло Йосипович (31. 12. 1892(12. 01. 1893), с. Рубанщина, нині Курс. обл., РФ – 25. 11. 1976, Ленінград, нині С.-Петербург) – авіаконструктор. Д-р тех. н. (1964). Герой Соц. Праці (1957). Сталін. премії (1941, 1947, 1948, 1949, 1953), Ленін. премія (1962). Після закінчення із сріб. медаллю Охтир. г-зії (нині Сум. обл.) 1910 вступив на матем. ф-т Харків. ун-ту, звідки через рік був відрахований за участь у студент. заворушеннях і висланий за межі губернії. 1912 для продовження освіти виїхав у Францію, навч. в Ун-ті м. Монпельє. 1914 повернувся у Росію, від 1917 з перервами навч. на літакобуд. ф-ті Харків. технол. ін-ту, який закін. 1925. Відтоді працював інж.-конструктором у Харків. відділ. т-ва «Тепло і сила», від 1929 – на підпр-вах авіац. пром-сті у Москві. Протягом 1936–37 у складі рад. авіац. делегації перебував у служб. відрядженні на авіац. з-дах Д. Дуґласа і Ґ. Мартіна в м. Балтімор (США); 1937–39 очолював бригаду ескіз. проектування КБ М. Полікарпова. У 1939–57 – заст., 1957–64 – гол. конструктор КБ А. Мікояна, разом з яким спроектував серію винищувачів під маркою МіГ (Мікоян і Гуревич), зокрема у 1940 – МіГ-1 (після вдосконалення під назвою МіГ-3 широко застосовувався на поч. війни і був найшвидкіснішим рад. винищувачем того періоду), після війни – перші в СРСР реактивні: МіГ-9 (1945), МіГ-15 (1947), МіГ-17 (1949) і надзвукові: МіГ-19 (1955), МіГ-21 (1958) винищувачі.

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2006