Гуренко Станіслав Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуренко Станіслав Іванович

ГУРЕ́НКО Станіслав Іванович (30. 05. 1936, м-ко Іловайськ, нині місто Донец. обл. – 14. 04. 2013, Київ) – політичний діяч. Нар. депутат України (1990– 93, 1998–2002, 2002–06). Канд. екон. н. (1975). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін-т (1958). У 1958–76 працював на Донец. маш.-буд. з-ді (від 1970 – дир.). 1976–80 – секр. Донец. обкому КПУ, 1980– 87 – заст. голови РМ УРСР, від 1987 – секр., 2-й секр., від червня 1990 до серпня 1991 – 1-й секр. ЦК КПУ. Був депутатом ВР УРСР 10–11-го скликань та у 1989–91 – нар. депутатом СРСР. 1991–98 – у НВК «Енергія», НВП «Бета-3», СП «Наваско» (усі – Київ). Проводив політику, спрямовану на підтримку імпер. намірів Москви, боровся проти «демократ. платформи» і групи Л. Кравчука в КПУ. Підтримав Держ. ком-т із надзвичай. ситуації (ГКЧП) у серпні 1991, але до відповідальності не притягався, слідство про його участь у заколоті припинено. На поч. 1993 склав повноваження нар. депутата ВР України на знак протесту проти заборони КПУ і політ. курсу держави. У березні 1993 брав участь у підготовці відновлення КПУ і проведення Всеукр. конф. комуністів. У ВР України – чл. Комісії з питань Чорнобил. катастрофи (1990–93), голова (1998–2000, 2002–06), чл. (2000–02) Ком-ту з питань екон. політики, управління нар. госп-вом, власності та інвестицій; чл. депутат. фракції КПУ (1998–2002, 2002–06).

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2016