Гурин Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гурин Іван Іванович

ГУ́РИН Іван Іванович (24. 04(07. 05). 1905, с. Бзів Переяслав. пов. Полтав. губ., нині Баришів. р-ну Київ. обл. – 20. 10. 1995, м. Миргород Полтав. обл.) – фольклорист, мовознавець, літературознавець і педагог. Премія ім. П. Чубинського (1991). Чл. Всеукр. етногр. т-ва (1924–29). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. пед. ін-т (1938). Викладав укр. мову та літ-ру у технікумах і школах Вінн., Хмельн., Львів., Рівнен., Київ., Черкас. та Полтав. обл. Ініціював спорудження пам’ятника Т. Шевченку на тер. Млинів. зоовет. технікуму на Рівненщині (1960), організатор музею Д. Ґурамішвілі у Миргороді. Перші записи фольклору надіслав до Етногр. комісії ВУАН 1922. У рукопис. фондах ІМФЕ НАНУ нараховується майже 27 тис. зразків усної творчості, 3 тис. нар. пісень. Уклав «Словник антонімів та протиставних сполучень української мови» (не опубл.), «Словник рим Т. Г. Шевченка» (депоновано), словники рим І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, М. Шашкевича, Л. Глібова, Лесі Українки, Д. Ґурамішвілі, «Словник рим Євгена Гребінки» (Миргород, 1992); зібрав і упорядкував «Українські народні загадки» (Л., 1963). Зібраний Г. фольклор. матеріал частково опубл. у фундам. томах академ. серії «Українська народна творчість»: «Загадки», «Танцювальні пісні», «Наймитські та заробітчанські пісні», «Дитячий фольклор», «Легенди та перекази», «Прислів’я та приказки» та ін.

Пр.: Образне слово: Постійні народні порівняння. К., 1966; 1974; Хитру сороку піймати морока: Скоромовки. К., 1967; Словник українських рим. К., 1979 (співавт.); Де живе жар-птиця? К., 1991.

Літ.: Рубай Г. Т. Фольклорні записи Івана Гурина // НТЕ. 1986. № 1; Дмитренко М. Іван Іванович Гурин // Дмитренко М. Збирачі народних перлин. К., 1989; Його ж. Іван Гурин // Народознавство. 1993. № 3.

М. К. Дмитренко

Стаття оновлена: 2006