Гурій — Енциклопедія Сучасної України

Гурій

ГУ́РІЙ (Єгоров В’ячеслав Михайлович; 01. 07. 1891, с. Опеченський Посад Новгород. губ., Росія – 12. 07. 1965, Сімферополь) – церковний діяч РПЦ. Нагородж. правом носіння двох хрестів (1946). Закін. Петров. комерц. уч-ще (С.-Петербург, 1911), Петроград. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1917). У грудні 1915 прийняв чернецтво, висвяч. на ієродиякона, згодом – на ієромонаха. Від 1917 служив у церквах Петрограда, спільно з братом 1922 створив Церк. братство для боротьби з обновленством. Того ж року в червні заарешт., засудж. за звинуваченням у антирад. діяльності до 2 р. заслання. Від 1925 – настоятель кановії Олександро-Невської лаври, 1926–28 – церкви Київ. подвір’я (Ленінград). У травні 1927 заарешт. вдруге, у грудні 1928 – втретє, засудж. до 5 р. таборів. Після звільнення жив у Ташкенті і Ферґані. У серпні 1946 хіротоніз. на єпископа Ташкентського і Середньоазіатського, від лютого 1952 – архієпископ. Від січня 1953 – архієпископ Саратовський і Сталінградський, від липня 1954 – Чернігівський і Ніжинський, від жовтня 1955 – Дніпропетровський і Запорізький. Від травня 1959 – митрополит Мінський і Білоруський, від вересня 1960 – Ленінградський і Ладозький, від листопада 1961 – Сімферопольський і Кримський, управляючий Дніпроп. єпархією.

Статтю оновлено: 2006
Цитувати статтю
В. Є. Завалій . Гурій // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24823 (дата звернення: 03.03.2021).