Гуров Леонід Симонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуров Леонід Симонович

ГУ́РОВ Леонід Симонович (20. 06(03. 07). 1910, с. Архангельське, нині Високопіл. р-ну Херсон. обл. – 05. 06. 1993, Кишинів) – композитор, музикознавець, диригент, піаніст. Нар. арт. Молдав. РСР (1985). Закін. Одес. муз.-драм. ін-т (1932, кл. композиції П. Молчанова; кл. теорії музики – М. Вілінського), де й викладав. Під час 2-ї світ. війни був головою Одес. відділ. СК в Іркутську (РФ). Від 1945 – у Молдові: доц., від 1962 – проф. каф. теорії та композиції, 1960–64 – ректор Кишинів. консерваторії, а також 1948–65 очолював СКУ; 1956–58 – радник з муз. питань та викл. Центр. консерваторії у м. Тяньцзинь (Китай). Г. – автор низки праць, зокрема про творчість В.-А. Моцарта, П. Чайковського, особливості молдав. нар. пісні та ін.

Тв.: сонати для скрипки і фортепіано (1928), для фортепіано (1936), симф. № 1 (1938), обробки нар. пісень.

Літ.: Абрамович Е. Леонид Гуров. Кишинев, 1971.

М. В. Матвійчук

Стаття оновлена: 2006