Гуртуєв Берт Ізмаїлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуртуєв Берт Ізмаїлович

ГУРТУ́ЄВ Берт Ізмаїлович (Гуртуланы Берт Исмаилни жашы; 25. 10 (07. 11). 1910, аул Ак-Су, нині Кабардино-Балкарія, РФ – 13. 02. 2001, м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ) – балкарський письменник. Нар. поет Кабардино-Балкарії (1980). Учасник 2-ї світ. війни. Разом із ін. балкарами 1944 депортов. у сх. регіони СРСР. Після повернення на батьківщину закін. Кабардино-Балкар. ун-т (м. Нальчик, 1963). Розробив сучас. балкар. алфавіт на основі кирилиці та уклав перші шкіл. підручники. Автор лірич. поет. зб. «Къызыл ёнле» («Червоні голоси», 1935), «Жарыкъ танг» («Ясний ранок», 1958), «Шуёхла арасында» («Серед друзів», 1963), «Чомартлыкъ» («Щедрість», 1969), «Таула чакъырадыла» («Гори кличуть», 1974), «Акъ кёгюрчюн» («Біла голубка», 1980); кн. повістей і оповідань «Адильгерий» («Адильгерій», 1961) та «Жашауну къыланчлары» («Зигзаги життя», 1988); роману «Жангы талисман» («Новий талісман», 1970) та ін. Підсумком творчої діяльності Г. стало 4-томне вид. «Сайламала» («Вибране», 1992– 2000). Усі зазначені твори видані в Нальчику. У ранніх творах Г. описав драм. події часів колективізації балкар. села; пізніше – героїзм земляків у роки 2-ї світ. війни, життя балкар після повернення на істор. батьківщину, єднання народів та їхніх культур. Переклав балкар. мовою вірші Т. Шевченка «Заповіт», «Думка» («Тече вода в синє море»), «Зійшлись, побрались, поєднались», «Не женися на багатій», «Із-за гаю сонце сходить», «Ой одна я, одна» та ін.; оповідання Марка Вовчка «Надежа» (присвятив письменниці вірш «Марко Вовчок», 1959), а також окремі поезії Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка. Укр. мовою твори Г. перекладали В. Забаштанський, Ліна Біленька, В. Рабенчук.

Тв.: укр. перекл. – Марко Вовчок // Комсомол. плем’я. 1971, 28 груд.; (Вірші) // Вершини. О., 1975; (Вірші) // У братньому колі. О., 1984.

Літ.: Берт Измайлович Гуртуев. Нальчик, 1960.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006