Гурченко Людмила Марківна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гурченко Людмила Марківна

ГУ́РЧЕНКО Людмила Марківна (12. 11. 1935, Харків – 30. 03. 2011, Москва) – кіноакторка. Нар. арт. СРСР (1983). Держ. премія РФ (1995). Закін. ВДІК (1958; майстерня С. Герасимова, Т. Макарової). Актриса Моск. театру кіноактора (1958–64), театру «Соврємєннік» (1964–66), Держконцерту (1966–69). Дебютувала 1956 роллю Лєночки Крилової у муз. комедії «Карнавальна ніч» (реж. Е. Рязанов). Зіграла ролі у фільмах, знятих на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка: Франческа («Роман і Франческа», 1960, реж. В. Денисенко), Христя («Повія», 1961, реж. І. Кавалерідзе), Лариса Юріївна («Польоти уві сні та наяву», 1982, реж. Р. Балаян), Співачка («Імітатор», 1990, реж. О. Фіалко); Одес. кіностудії худож. фільмів: Рита («Кохана жінка механіка Гаврилова», 1982, реж. П. Тодоровський). Серед ролей також: Марія («Робітниче селище», 1966, реж. В. Венгеров), Анна Георгіївна («Старі стіни», 1974), В’язникова («Зворотній зв’язок», 1978; обидва – реж. В. Трегубович), мадмуазель Бокарден («Солом’яний капелюшок», 1974, т/ф, реж. Л. Квініхідзе), Ніка («Двадцять днів без війни», 1977, реж. О. Герман), Віра («Вокзал для двох», 1983), Ліза («Старі шкапи», 2000; обидва – реж. Е. Рязанов), Раїса Захарівна («Любов і голуби», 1984, реж. В. Меньшов), Катерина Іванівна («Прохіндіада, або Біг на місці», 1985, реж. В. Трегубович; «Прохіндіада–2», 1994, реж. О. Калягін), Слідчий («Прости нас, мачухо Росіє», 1990, т/ф, реж. Ю. Єлхов), Малишиха («Безсовісні», 2004, реж. А. Сіренко). Написала спогади «Мое взрослое детство» (1982), «Аплодисменты» (1987), «Люся, стоп!» (2002; усі – Москва). Виявила себе як різнопланова актриса з муз., комедій. і драм. хистом. Виступала також як співачка, виконувала переважно ретро-пісні.

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2016