Гусак Ґустав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гусак Ґустав

ГУ́САК Ґустав (Husák Gustáv; 10. 01. 1913, Дубравка побл. Братислави – 18. 11. 1991, Братислава) – чехословацький комуністичний і державний діяч. Герой Чехословаччини (1969). Нагородж. орденом Леніна (1969). Від 1933 – чл. КП Чехословаччини (КПЧ). Вивчав право в Ун-ті ім. Я. Коменського, займався приват. юрид. практикою у Братиславі. У роки 2-ї світ. війни – один із кер. братислав. орг-ції КП Словаччини, перебував на нелегал. становищі (1940–43 – в ув’язненні), брав активну участь у словац. нац. повстанні 1944. У 1945–50 – чл. ЦК КПЧ і заст. голови КП Словаччини. 1951 заарешт., 1954 за звинуваченням у словац. буржуаз. націоналізмі засудж. до довіч. ув’язнення. 1960 амністований, 1963 повністю реабіліт. Відтоді працював у Ін-ті держави і права Словац. АН; 1969–71 – 1-й, 1971–87 – ген. секр. КПЧ, водночас у 1975–89 – президент Чехословаччини. Під час «Праз. весни» підтримував реформи тодіш. 1-го секр. ЦК КПЧ А. Дубчека, виступав проти втручання СРСР у справи Чехословаччини, однак на переговорах у Москві (серпень 1968) перейшов на позиції Л. Брежнєва. У подальшому відмовився від більшості реформ свого попередника, відновив керівну роль КПЧ у житті сусп-ва, провів арешти дисидентів і незгодних у середовищі КПЧ та профсоюзів. Пішов у відставку внаслідок «Оксамитової революції» 1989. У роки правління Г. розвивалися освіта та культура українців Словаччини; 1968 він сприяв відновленню діяльності УГКЦ.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2006