Гусак Леонід Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гусак Леонід Іванович

ГУСА́К Леонід Іванович (06. 10. 1947, Полтава – 27. 08. 1996, там само) – графік, живописець, письменник. Закін. Полтав. художню школу (1966). Учасник всесоюз. (від 1985), закордон. (від 1995) мист. виставок. Персон. посмертні – у Полтаві (1997), Лубнах, Миргороді й Кременчуці (1998), Києві (1999, 2000, 2003). Оформив низку музеїв на Полтавщині. Роботи зберігаються у Полтав. ХМ. Ілюстрував книжки; писав оповідання, опубл. у місц. періодиці, філос. і символ. твори, присвяч. життю укр. сусп-ва 20 ст.

Тв.: графіка – триптихи «Пророцтво» (1978), «Вітряки» (1983), «Україна–33» (1990); «Тотеми» (1977), «Вічність» (1985), «Мандрівка напровесні до батьківського дому» (1987), «Капище» (1989), «Прибульці» (1990), «Соляриси» (1992), «Тріумфальна арка» (1993), «Експансія» (1994), «Дорога в минуле» (1995), «Хуторянка» (1996); живопис – «Старі свідки» (1975), «Край поля», «Жовтневе сяйво» (обидва – 1977), «Парасоцький ліс» (1979), «Мартець» (1993); триптихи – «Сутінки» (1990), «Колгосп» (1992).

Літ.: Леонід Гусак. Стежкою сподівань. Графіка, живопис. П., 1997; Шилов Ю. Древо життя Леоніда Гусака // Шилов Ю. Велесова книга та актуальність прадавніх учень. К., 2001.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2006