Гусєв Петро Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гусєв Петро Андрійович

ГУ́СЄВ Петро Андрійович (Гусев Петр Андреевич; 16(29). 12. 1904, С.-Петербург – 30. 03. 1987, там само) – російський артист балету, балетмейстер, педагог. Проф. (1973). Нар. арт. РРФСР (1984). Закін. Петрогр. хореогр. уч-ще (нині С.-Петербург, 1922; викл. В. Пономарьов, О. Ширяєв). У 1922–35 – арт., 1945–50 – худож. кер. балету Держ. театру опери та балету ім. С. Кірова в Ленінграді (нині С.-Петербург); 1935–45 – провідний соліст, 1950– 56 – худож. кер. балету Великого театру в Москві; 1958–60 – у Китаї, де заснував Пекін. балет. театр та низку хореогр. уч-щ в ін. містах; 1960–62 – гол. балетмейстер Держ. Малого театру опери та балету в Ленінграді; 1962–66 – Новосибір. театру опери та балету; 1967–69 – засн. і худож. кер. Ленінгр. камер. балету; водночас 1967–83 – зав. каф. хореографії Ленінгр. консерваторії. Серед вихованців – В. Дебелий, Г. Ковтун, Г. Майоров. Постановник низки класич. та сучас. балетів, зокрема в Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шевченка: «Сім красунь» К. Караєва (1963), «Спляча красуня» П. Чайковського (1969) та Київ. хореогр. уч-щі – «Арлекінада» Р. Дріго (1969).

Партії: Дезіре, Лускунчик, Ротбарт («Спляча красуня», «Лускунчик», «Лебедине озеро» П. Чайковського), Абдерахман («Раймонда» О. Глазунова), Ґірей («Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф’єва), Петро («Світлий ручай» на музику Д. Шостаковича).

Літ.: Слонимский Ю. Ювилей мастера // Сов. музыка. 1964. № 12; Станішевський Ю. Класика – животворне джерело // Музика. 1970. № 3.

Ю. О. Станішевський

Стаття оновлена: 2006