Густинський свято-троїцький жіночий монастир

ГУ́СТИНСЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1600 на о-ві Густиня (нині побл. с. Густиня Прилуц. р-ну Черніг. обл.) ієромонахом Йоасафом з Києво-Печер. лаври як чол. монастир. 1614 споруджено деревʼяну церкву Пресвятої Трійці, 1624 — Успі­н­ня Богоматері. 1616 створ. Ладинський, а 1619 — Мгарський скити, що згодом стали само­стійними. 1625 і 1636 монастир майже повністю згорів. 1639 Київ. митрополит П. Могила при­значив нового ігумена і освятив будівництво церкви Св. Трійці (побудована 1644). Після пожежі 1671 були від­новлені всі будівлі. 1672–76 на кошти геть­мана І. Самойловича споруджено камʼяну пʼятибан­ну церкву Пресвятої Трійці, 1695 на кошти І. Мазепи — церкву Успі­н­ня Богородиці. У 1-й пол. 17 ст. тут створ. памʼятку укр. історіо­графії — «Густинський літопис», що охоплює період історії від часів Київ. Русі до 1597. На­прикінці 18 ст. монастир вважали одним із найбагатших в Україні, однак після секуляризації 1793 він був закритий. Від­новлений 1844. У 1845 тут похов. М. Рєпнін, того ж року 28 червня в складі археол. комісії монастир від­відав Т. Шевченко та створив кілька акварелей. 1924 монастир знову закритий. Спершу тут діяла дит. комуна, а від поч. 40-х рр. до 1991 — психоневрол. диспансер. 1943–59 частина тер. монастиря служила для жін. обителі. 1993 від­новлений як жіночий. 1994 ре­ставровано церкву Успі­н­ня Богородиці, 1995–97 — Пресвятої Трійці, 1998 — церкву Петра і Павла та дзвіницю, 1999 — церкву св. Миколая, 2002 — св. Варвари. 2000 написана Густинська чудотворна ікона Божої Матері. У монастирі зберігаються частини мощей святих Феодосія Чернігівського, Йоасафа Білгородського, Дмитра Ростовського, Лаврентія Чернігівського, Кукші Одеського, Варвари та ін. Нині у монастирі 35 сестер і 15 послушниць. Намісниця — ігуменя Віра (Таран). 1996 знято д/ф «Густиня» (сценарист і реж. Д. Бог­данов, Нац. кінематека України).

Завантажити статтю