Гути

ГУ́ТИ — селище міського типу Богодухівського ра­йону Харківської області. Центр селищ. ради, якій під­порядк. села Першотравневе, Первухинка. Знаходиться в долині р. Мерло (ліва притока Ворскли, бас. Дні­пра), за 18 км від райцентру, за 80 км від обл. центру та за 5 км від залізнич. ст. Губарівка. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Харків і Богодухів. Пл. селищ. ради 40,5 км². Насел. 2054 особи (2001, складає 87,0 % до 1989), пере­важно українці. На околицях Г. зна­йдені залишки 2-х поселень скіф. періоду. Вперше згадується у писем. джерелах серед. 17 ст. Перші поселенці — втікачі з Прав­обереж. України. У селі працював склодув. завод (гута), від якого й походить назва. Від 1680-х рр. — у складі Охтир. полку. 1688 рос. цар подарував Г. полковнику І. Пере­хрестову. 1704 село пере­йшло до казни, від 1765 — у власності графа Під­горічани. 1869 в умовах швидкого роз­витку буряківництва та цукроварі­н­ня під­приємці Ворожейкін, Рубінштейн та Велитченко заснували тут цукр. завод, який 1880 згорів. 1881 німець Л. Кьонінґ купив Гутян. маєток разом з 4172 дес. землі та від­новив цукроварню (нині ВАТ «Первухин. цукр. завод»). Збудував також казарми-будинки для робітників, школу, лікарню. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, померло 167 осіб. Від 1938 — смт. Від 12 жовтня 1941 до 7 серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 415 гутчан, з них 287 загинуло. У Г. — заг.-осв. школа, 2 дитсадки; амбулаторія сімей. медицини, оздоров. пункт при цукрозаводі; Будинок культури, 2 б-ки. Діє Свято-Троїц. храм УПЦ МП. На брат. могилі рад. воїнів, які загинули під час визволе­н­ня с-ща від нім.-фашист. загарбників, встановлено памʼятник. Серед видат. уродженців — вчений-економіст А. Гриценко, музико­знавець, композитор А. Ольхівський.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю