Гутиря Віктор Степанович

ГУТИ́РЯ Віктор Степанович (29. 08(11. 09). 1910, с. Синявське, нині Ростов. обл., РФ — 21. 10. 1983, Київ) — фахівець у галузі нафтохімії. Доктор хімічних наук (1944), професор (1944). Академік АН Азерб. РСР (1949) та УРСР (1961), член-кореспондент АН СРСР (1953). Державна премія СРСР в галузі науки і техніки (1942), премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1976). Від 1923 — у Баку, де 1932 закін. Азерб. індустр. ін­ститут. Від­тоді працював в Азерб. НДІ нафт. промисловості: 1937 — зав. лаб., 1937–45 і 1955–59 — за­ступник директора з наукової роботи. 1959–64 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту хімії високомолекуляр. сполук АН УРСР (Київ), від 1976 — керівник від­діл. Ін­ституту фіз.-орган. хімії і вуглехімії АН УРСР (Донецьк). Віце-президент АН УРСР (1963–74). У спів­авт. роз­робив метод і технологію синтезу етил. спирту з етилену газів піролізу; від­крив явище низькотемператур. гістерезису, повʼяз. з механізмом утворе­н­ня та роз­по­всюдже­н­ня комплексів і з термодинамічними характеристиками процесів пере­кри­сталізації сечовини й адсорбції–десорбції включ. речовини, за­пропонував фіз.-хім. модель сполук включе­н­ня. Здійснив піонер. дослідж. в галузі каталітич. пере­творень вуглеводнів на різноманіт. типах і формах цеолітів. Під його керівництвом роз­роблено процес каталітич. крекінгу з дрібнодис­персним каталізатором і споруджено перші в СРСР флюїдні установки каталітич. крекінгу. Ініціював дослідж. хімії тіолан- і тіолен-1,1-діоксинів, що лягли в основу нового наук. напряму — хімії пʼятичлен. цикл. сульфонів. Здійснив дослідж., повʼязані з отрима­н­ням ненасичених і ароматич. вуглеводнів з укр. нафт.

Завантажити статтю