Гутянський Веніамін Іольович

ГУТЯ́НСЬКИЙ Веніамін Іольович (17(30). 07. 1903, с. Глибочок, нині Тростянец. р-ну Вінн. обл. — 18. 08. 1956, м. Ку­станай, Казах­стан) — поет, пере­кладач. Член СПУ. Навч. у Київ. ІНО. Вчителював. 1937–40 працював журналістом. 1949 заарешт. за звинуваче­н­ням у націоналіст. пропаганді і звʼязках з амер. «журналістом-роз­відником», засудж. до 10 р. таборів суворого режиму. Покара­н­ня від­бував в Усольському таборі побл. м. Солікамськ (Перм. обл., РФ). Звільнений у грудні 1954 через хворобу, остан­ні роки мешкав у м. Ку­станай, де на заслан­ні жила його родина. Писав мовою ідиш, зокрема роз­мов. її варіантом. У доробку Г. — поет. зб. для дітей «» («Для малят», Мінськ, 1936), («Різні речі», К., 1937), «» («Байки», К., 1940); зб. сатир. антифашист. віршів «» («Сіль у очі», Москва, 1944; укр. перекл. — «Сала за шкіру», К., 1944); поет. мініатюри. Дит. вірші сповнені тепла та мʼякої іронії, сатиричні — гостроти й викривал. пафосу. Використовуючи при­йоми клоунади, мюзиклу, Г. створив пʼєсу для дітей молодшого віку («Лейзер злюка», не опубл., по­ставл. мовою ідиш 1937, українською мовою — під на­звою «Про діда Вариводу, що не сміявся зроду» 1939 у Київ. театрі ляльок). Видав під­руч. « » («Читанка: для 1 класу початк. школи», Каунас, 1940). Пере­клав українською мовою повість «Четверта висота» О. Ільїної (К., 1962), мовою ідиш — твори П. Тичини, Н. Забіли, І. Крилова, Р. Бернса, М. де Сервантеса та ін. Укр. мовою твори Г. пере­кладали М. Стельмах, М. Пригара, В. Бичко, І. Нехода, І. Кульська, рос. — Г. Сапгір. Посмертно опубл. твори «Кто что любит» (Москва, 1965), «Яшко з голубами» (К., 1966).

Завантажити статтю