Гутянський Веніамін Іольович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гутянський Веніамін Іольович

ГУТЯ́НСЬКИЙ Веніамін Іольович (17(30). 07. 1903, с. Глибочок, нині Тростянец. р-ну Вінн. обл. – 18. 08. 1956, м. Кустанай, Казахстан) – поет, перекладач. Чл. СПУ. Навч. у Київ. ІНО. Вчителював. 1937–40 працював журналістом. 1949 заарешт. за звинуваченням у націоналіст. пропаганді і зв’язках з амер. «журналістом-розвідником», засудж. до 10 р. таборів суворого режиму. Покарання відбував в Усольському таборі побл. м. Солікамськ (Перм. обл., РФ). Звільнений у грудні 1954 через хворобу, останні роки мешкав у м. Кустанай, де на засланні жила його родина. Писав мовою ідиш, зокрема розмов. її варіантом. У доробку Г. – поет. зб. для дітей «» («Для малят», Мінськ, 1936), («Різні речі», К., 1937), «» («Байки», К., 1940); зб. сатир. антифашист. віршів «» («Сіль у очі», Москва, 1944; укр. перекл. – «Сала за шкіру», К., 1944); поет. мініатюри. Дит. вірші сповнені тепла та м’якої іронії, сатиричні – гостроти й викривал. пафосу. Використовуючи прийоми клоунади, мюзиклу, Г. створив п’єсу для дітей молодшого віку («Лейзер злюка», не опубл., поставл. мовою ідиш 1937, укр. мовою – під назвою «Про діда Вариводу, що не сміявся зроду» 1939 у Київ. театрі ляльок). Видав підруч. « » («Читанка: для 1 класу початк. школи», Каунас, 1940). Переклав укр. мовою повість «Четверта висота» О. Ільїної (К., 1962), мовою ідиш – твори П. Тичини, Н. Забіли, І. Крилова, Р. Бернса, М. де Сервантеса та ін. Укр. мовою твори Г. перекладали М. Стельмах, М. Пригара, В. Бичко, І. Нехода, І. Кульська, рос. – Г. Сапгір. Посмертно опубл. твори «Кто что любит» (Москва, 1965), «Яшко з голубами» (К., 1966).

Тв.: (Листоноша. К., 1930); (Бувай здоровий – їдь здоровим. К., 1930); (Хай завжди буде мама. Москва, 1986).

Літ.: (Лексикон нової єврейської літератури. Т. 3. Нью-Йорк, 1960).

А. Г. Кержнер

Стаття оновлена: 2006