Гуцул Микола Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуцул Микола Дмитрович

ГУ́ЦУЛ Микола Дмитрович (14. 08. 1926, с. Глушків, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл.) – учасник національно-визвольного руху 1940–90-х років. Разом з братами пройшов підпіл. військ. вишкіл у загонах УПА. У бою під м. Снятин (Івано-Фр. обл.) у травні 1944 потрапив у полон. У жовтні того ж року Військ. трибунал 4-го Укр. фронту засудив Г. до смерт. кари, яку згодом було замінено 10-річ. ув’язненням. Родину вислали до Сибіру (РФ). Відбував покарання у таборі побл. м. Норильськ (Краснояр. край, РФ), брав участь 1953 у страйку в’язнів. 1955 звільнений. Від 1956 – робітник цукроварні у м. Городенка (Івано-Фр. обл.); зійшовся з колом правозахисників, розповсюджував літ-ру самвидаву. У березні 1974 заарешт. вдруге, у серпні засудж. до 6-ти р. таборів і 3-х р. заслання. Покарання відбував у Мордовії (РФ), заслання – у Томській обл. (РФ). Після звільнення 1983 жив у с. Новоолександрівка (Баштан. р-н Микол. обл.), 1990 повернувся у Городенку. 1992 реабіліт. за обома справами. Був учасником пікетування за легалізацію УГКЦ; активіст Всеукр. т-ва політ. в’язнів і репресованих, чл. КУНу.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2006