Гуцульська порода коней - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуцульська порода коней

ГУЦУ́ЛЬСЬКА ПОРО́ДА КО́НЕЙ – місцева гірська порода коней. Виведена українцями Сх. Карпат шляхом складного відтворювал. схрещування гірських коней Буковини, Галичини й Угорщини з жеребцями норійського типу – гафлінгерами і пінцгауерами, а також з кіньми сх. типу, зокрема арабської породи. На поч. 20 ст. для схрещування використовували чистокровних верхових коней – англо-араб., згодом – кабардинських. Перші письм. згадки про Г. п. к. датовані 1603. Існує думка про походження Г. п. к. від тарпанів, що пояснюється схожістю зовн. ознак, зокрема поширеністю зеброподібності, властивої абориген. породам. Осн. тип гуцул. коня – запряжно-в’ючний. Тварини цієї породи низькорослі, мають міцну конституцію, округлі форми тіла, широкий і довгий тулуб, середньої величини голову з широким лобом, прямим або ввігнутим профілем, великі дуже рухливі і виразні очі, товсту коротку шию, низьку довгу холку, круту лопатку, короткі широко поставлені кінцівки, передні – часто з коротким п’ястям і підставлені, задні – у переважної більшості іксоподібні. Середні проміри (висота в холці, коса довжина тулуба, обхват грудей і п’ястя) жеребців – 136–140–159–17,8 см, кобил – 132–137–155–16,7 см. Масть переважно гніда та ворона, іноді – руда, мишаста, булана, чала, ряба та ін. Часто мають темну смугу вздовж хребта, іноді – поперечні темні смуги в області передпліччя. Гуцул. коні швидко відновлюють вгодованість, вирізняються добрими відтворювал. якостями і довголіттям, добре пристосовані до гірських умов. Завдяки спокійному норову використовуються у туризмі. Нині госп-ва Закарп., Івано-Фр. та Чернів. обл. працюють над відновленням укр. популяції Г. п. к. Розводять її також на тер. Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії і Польщі.

Літ.: Шекерик-Доників П. Найліпший гірський кінь на світі // Календар гуцульський. Перемишль, 1935; Жадан І. І. Коні гуцульської породи та напрями племінної роботи з ними // Держ. племінна книга коней гуцул. породи. Т. 1. К.; Х., 1949; Стефурак Ю., Яцковський М., Мроз В., Сребро Б. Розведення та використання гуцульської породи коней: Міжнародний досвід. Чц., 2005.

Ю. П. Стефурак

Стаття оновлена: 2006