Кравченко Ігор Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравченко Ігор Євгенович

КРА́ВЧЕНКО Ігор Євгенович (09. 04. 1947, Київ) – прозаїк, літературний кри­тик. Син Євгена, брат Андрія Крав­­ченків. Чл. НСПУ (1976). За­кін. Одес. ун-т (1970). Працював у ред. г. «ЛУ» (1971–74); у вид-ві «Радянський письменник» (1974–76); референтом апарату СПУ (1976–79); зав. ред. критики ж. «Вітчизна» (1979–83); ст. н. с. Укр. центру культур. дослідж. (1995–2003; усі – Київ). Герої тво­рів К. шукають своє місце в жит­ті, сповнені морал. максималізму. Зб. літ.-крит. ст. «Іти вер­хів’ям» (1981) і «Погляд у майбутнє» (1986; обидві – Київ) присвяч. пи­­танням взаємодії літ-ри, мист-ва і життя, темі моралі в літ-рі.

Тв.: Солдатський острів: Повість. 1977; Чигир-трава: Есе. 1981; Коралові краплі після дощу: Повісті. 1986; Переселенці: Роман. 1988 (усі – Київ).

Літ.: Панченко В. Мистецтво життє­творення // Прапор. 1982. № 6; Стрель­бицький М. Діти Тарасові, діти Ликерині // Київ. 1985. № 4; Панченко В. Де заховане «золоте руно»? // Панченко В. Віч-на-віч з епохою. К., 1987.

В. А. Качкан

Статтю оновлено: 2014