Гуцуляк Михайло Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гуцуляк Михайло Васильович

ГУЦУЛЯ́К Михайло Васильович (15. 07. 1894, с. Новоселиця, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. – 28. 09. 1976, м. Ванкувер, Канада) – географ, історик, громадсько-культурний діяч. Батько Е. Гуцуляка. Чл. УВАН та Укр. істор. т-ва. Закін. г-зію (1916), навч. на юрид. ф-ті Львів. ун-ту (1916–18). Учасник створення ЗУНР. Хорунжий, від 1919 – чотар УГА. Після польс. полону в Тухолі на поч. 1921 повернувся у рідне село. Від 1923 – студент філос. ф-ту Віден. ун-ту (закін. 1926, д-р філософії); 1926–40 – викл. історії та географії Рівнен. укр. г-зії. У 1941 організував і очолив торг. школу в Калуші, 1944 – в Самборі. Того ж року ініціював відкриття у Відні укр. г-зії та двох нар. шкіл. Водночас у 1943–44 – представник Укр. військ. ком-ту дивізії «Галичина» в р-ні Галич–Калуш–Долина. 1945–48 перебував у таборах для переміщених осіб в Німеччині. Влітку 1948 емігрував до Канади, де організував Асоц. укр. вчителів (1953), заснував Ком-т поширення укр. книжки (1954), відділ (згодом – осередок) НТШ у Ванкувері, який очолював від 1961. Завдяки його зусиллям у м. Вікторія споруджено пам’ятник українцю П. Полетиці – досліднику Канади серед. 19 ст. Передав Канад. держ. музею в Оттаві значну колекцію творів гуцул. мист-ва.

Пр.: Українець – співтворець кордонів Канади й Аляски [П. Полетика]. Ванкувер; Торонто, 1967; When Russia was in America: The Alaska Boundary Treaty Negotiations, 1824–1825 and the Role of Pierre de Poletica. 1971; Перший листопад 1918 на західних землях України за спогадами і життєписами членів комітету... Ванкувер, 1973; К., 1993; Про близьке – здалека: Рівенська Укр. Гімназія 1923–1939. Ванкувер, 1976; Чи сказав правду вітер?...: Спомини, писані в Канаді понадвечір життя. К., 1996.

Літ.: Слабошпицький М. Листопадовий чин М. Гуцуляка // Україна. 1994. № 10; Логвиненко О. Вітер з України став долею емігранта М. Гуцуляка // ЛУ. 1997, 23 жовтня; Погребенник Ф. Надвечірні спогади М. Гуцуляка // Визв. шлях. 1997. № 12.

Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2006