ГУЦУЛЯ́К Олег Борисович (11. 07. 1969, Івано-Франківськ) — письмен­ник, культуролог, філософ. Син Б. Гуцуляка. Кандидат філософських наук (2003). Член АУП (1997). Закін. Івано-Фр. пед. ін­ститут (нині Прикарпат. університет, 1993), де й працює у наук. б-ці: від 1990 — гол. бібліотекар, від 2005 — завідувач від­ділу; одночасно 1993–95 — кор. г. «Голос нації» (Львів); від 1996 — за­ступник гол. ред. ж. «Плерома» (Івано-Франківськ), один із авторів його спецвипуску «Возвращение демиургов: Малая энциклопедия укр. актуал. лит-ры» (1998; 2002). Від 2006 — 1-й заст. дир. і завідувач від­ділу дослідж. парадигм традиц. культур Ін­ституту стратег. аналізу наратив. систем (Івано-Франківськ). Наукові дослідже­н­ня: міфологія гуцулів та топоніміка Галичини і Подністровʼя; літ. процес на Прикарпат­ті; філос. антропологія, творчість філософів нової хвилі традиціоналізму, про­блеми давніх цивілізацій, біо­етносоціогенез, психо­аналіз, ідеол. системи минулого і сучасного. Автор поет. кн. «Нумізматика вирію» (1996), «Птахи та лілії» (1999), «Пов­ста­н­ня скіфів» (2002), «Поет і Тіамат: Ви­бране» (2003; усі — Івано-Франківськ). Друкувався в антологіях «Початки» (К., 1998), «Девʼятдесятники» (Т., 1998), «Поверне­н­ня деміургів» (1998), «Цех поетів» (1999), «Ткань и ландшафт» (2004; усі — Івано-Франківськ), «Из века в век: Укр. поэзия» (Москва, 2004), у період. ви­да­н­нях. Спів­автор «роману знаків» «Адепт, або Сходже­н­ня Олексія Склавіна до Трьох Імен» // «Сучасність», 1995, № 1–2; окрема книга — Ів.-Ф., 1997.