Гушалевич Євген Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гушалевич Євген Іванович

ГУШАЛЕ́ВИЧ Євген Іванович (28. 11. 1864, Львів – 29. 05. 1907, м. Кьольн, Німеччина) – співак (драматичний тенор). Син відомого укр. письменника І. Гушалевича. Навч. у Львів. ун-ті та Віден. консерваторії (1888–91; кл. Генсбахера). Удосконалював вокал. майстерність у В. Висоцького. Співав в опер. театрах Братислави, Берліна, Брно, Праги, Будапешта, Львова та ін. Виступав також на опер. сценах Польщі та Німеччини. Володів рідкісним щодо краси, сили і гнучкості голосом великого діапазону металевого тембру. Мист-во Г. відзначалося першокласною дикцією, блискучим фразуванням, неабиякою інтонацією та драм. талантом. У репертуарі – укр. нар. пісні, а також романси М. Лисенка, А. Вахнянина, Д. Січинського та ін. 1901 фірма «Зонофон» (Відень) випустила грамплатівки із записами низки арій з опер зарубіж. композиторів (зокрема Р. Ваґнера) у виконанні Г.

Партії: Манріко, Радамес («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Тангейзер, Лоенґрін, Ерік («Тангейзер», «Лоенґрін», «Летючий голландець» Р. Ваґнера), Рауль, Пророк, Васко да Ґама («Гуґеноти», «Пророк», «Африканка» Дж. Мейєрбера), Арнольд («Вільгельм Телль» Дж. Россіні), Флорестан («Фіделіо» Л. ван Бетговена).

Літ.: Є. Гушалевич у Відні // Діло. 1890, 18 трав.; Оперний співак Євген Гушалевич // Там само. 1894, 2 верес.

І. М. Лисенко

Стаття оновлена: 2006