Гущак Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гущак Іван Васильович

ГУЩА́К Іван Васильович (07. 05. 1930, с. Мацошин, нині Жовків. р-ну Львів. обл.) – письменник, публіцист. Чл. НСПУ (1975). Обл. літ. премія ім. М. Шашкевича (1996). Закін. Львів. с.-г. ін-т (1954) та Вищі курси журналістики у Москві (1957). Був на журналіст., політ. роботі в Києві, Волин. та Львів. обл.; працював у вид-ві «Каменяр» (Львів, 1963–90); заст. голови контрольно-ревізій. комісії НСПУ (1991–96). Дебютував зб. «Колоски» (К., 1956). У роки незалежності України видав поеми «Мазепа» (1994, 2004), «Anna Regina» (2006), «Освенцім» (2007), поет. зб. «Сонети моєї осені» (1996; усі – Львів), «На вістрі тривоги» (К., 1998), «Вибір» (2001), «Тополя край поля» (2003), «Любов, любов на схилі літ» (2005); кн. есеїв «Плеяда заборонена, призабута» (у 3-х т., 1998–2002) про Б. Лепкого, Б. Кравціва, С. Гординського, Є. Маланюка, Д. Павличка та ін.; кн. публіцистики «Марко Боєслав – сурмач УПА» (2002); роман «Тенета» (2004), повість «Лози шумлять» (2006; усі – Львів). Автор поет. книг для дітей «Веснянки» (1979), «Я малюю клена» (1987; обидві – Київ), «Молоденький випав сніг» (1991), «Хлопчик малоліт і його зореліт» (2000), «Вскочив лис у барбарис» (2005; усі – Львів). Творчість Г. – про найзаповітніше – долю нашої держави. Голос громад. і лірич. прикутий до сьогодення з його тривогами і надіями, вболіваннями за гідність України. Окремі поезії Г. перекладено білорус., рос., польс., англ., молд., євр. мовами. На вірші Г. поклали музику А. Кос-Анатольський, Б. Янівський, М. Колесса, І. Білозір, В. Білоніг, Р. Цись.

Тв.: Під крилом неба. Л., 1966; Вічний вогонь. Л., 1969; Дума землі. Л., 1973; Обнови. К., 1977; Квітування. Л., 1978; Червоні крила світанків. Л., 1980; Від імені земляків. К., 1982; Журавлі над обелісками. Л., 1986; Під знаком добра. К., 1987; Зодчі: Вибране. К., 1989.

Літ.: Іван Гущак: Бібліогр. покажч. Л., 1998.

Б. П. Степанюк

Стаття оновлена: 2006