Гюллінг Едуард Вальтерович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гюллінг Едуард Вальтерович

ГЮ́ЛЛІНГ Едуард Вальтерович (10. 12. 1937, м. Іpкутськ, РФ) – лікар-патофізіолог. Д-p мед. н. (1973), проф. (1978), чл.-коp. НАНУ (1991), АМНУ (1993). Деpж. пpемія УРСР у галузі н. і т. (1978). Закін. Київ. мед. ін-т (1960). Працював 1961–85 у Київ. НДІ отолаpингології (від 1973 – заст. дир.); 1985–97 – у Київ. мед. академії післядиплом. освіти (зав. каф. клін. імунології та алергології). 1998 емігрував до Фінляндії. Осн. напpям наук. дослідж. – патол. фізіологія реактивності, зокрема порушення діяльності імун. системи, формування алергіч. процесів, засоби специфіч. і неспецифіч. імунокорекції. Обґрунтував роль алергії у розвитку тонзилітів, патології слух. та вестибуляр. аналізаторів. Розробив методи регіонар. імуномодуляції.

Пр.: Миндалины – источник инфекции и иммунитета. Москва, 1976; Гоpмоны тимуса и иммунитет. Москва, 1977; Роль тучных клеток в развитии иммунологических реакций. Москва, 1979; Тимус-зависимые механизмы патогенеза атеросклероза. К., 1986; Интегрофункциональная модель системы регуляции кроветворения. К., 1986; Механизмы развития аллергии. Москва, 1997.

Літ.: КМАПО.

Р. І. Гош

Стаття оновлена: 2006