Говдя Петро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Говдя Петро Іванович

ГО́ВДЯ Петро Іванович (01. 11. 1922, с. Копачів, нині Обухів. р-ну Київ. обл. – 11. 07. 1991, Київ) – мистецтвознавець. Батько О. Говді. Засл. діяч мист-в (1968). Держ. нагороди. Закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1949). Працював у Київ. худож. ін-ті (1953–90): викл., зав. каф. теорії та історії мист-в, проректор з наук. роботи; одночасно заст. дир. з наук. роботи (1953–56), дир. ДМУОМ (1966–69); 1967–87 – гол. ред. ж. «Образотворче мист-во». Голова Респ. комісії з критики мистецтвознавства (1972–80). Наук. дослідж. з питань теорії та історії укр. образотвор. мист-ва 19–20 ст. Автор статей у зб. «Нариси з історії українського мистецтва» (К., 1966); уклав альбоми про творчість Г. Чернявського (1971), О. Лопухова (1976), В. Одайника (1979), М. Максименка (1983); автор дослідж. «Т. Г. Шевченко – художник» (1955), «Микола Пимоненко» (1957), «Українське радянське образотворче мистецтво» (1958), «Олександр Пащенко» (1964), «Володимир Орловський» (1968, співавт.), «Українське мистецтво другої половини 19 – початку 20 ст.» (1989, співавт.; усі – Київ).

Літ.: Петро Іванович Говдя: Некролог // КіЖ. 1991, 20 лип.; Криволапов М. Слово про вчителя і колегу (До 80-річчя від дня народж. П. І. Говді) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2002. Вип. 9.

Д. В. Степовик

Стаття оновлена: 2006