Годзяцький Віталій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Годзяцький Віталій Олексійович

ГОДЗЯ́ЦЬКИЙ Віталій Олексійович (29. 12. 1936, Київ) – композитор, педагог. Засл. діяч мист-в України (1996). Чл. НСКУ (1969–70, від 1973). Премія ім. Б. Лятошинського (2003). Закін. Київ. консерваторію (1961; кл. Б. Лятошинського). Викладав у Вінн. муз. уч-щі (1961–63), муз. школах Києва (1963–74; від 1982 – у дит. муз. школі № 27). У 1975–82 – кер. естрад. оркестру кінотеатру ім. О. Довженка Київ. об’єдн. муз. ансамблів. У техніці муз. письма Г. принципи ладової додекафонії та пошуки у галузі електронно-конкрет. музики поступилися майже традиц. муз. мові, що набула нового трактування на засадах полістилістики.

Тв.: «Поема» та «Скерцо» для симф. оркестру (обидва – 1961); симф. для сопрано та камер. оркестру «Стабіліс» (на біблійні тексти, 1966; 2-а ред. – 1990); сюїта для камер. оркестру «Фрески Софії Київської» (1966; 2-а ред. – 1980); «Ранковий крик птаха» для квінтету духових інструментів (1994); поема для 9-ти інструментів «Сни про дитинство» (1997); для фортепіано – 2 сонати (1959, 1973), «Марш дурнів» (1962; 2-а ред. – 1964), «Характерні сцени» (1963; 2-а ред. – 1985), «Розриви площин» (1963); концертні варіації для бандури (1978); пісні та романси на вірші О. Блока, С. Єсеніна, М. Рильського та ін.

Літ.: Копиця М., Бондаренко Л. Ми – з шестидесятих // Музика. 1989. № 2; Зінькевич О. Український авангард // Там само. 1992. № 4; Шурова Н. Виталий Годзяцкий: Штрихи к портрету // Зеленая лампа. 1999. № 3–4.

Н. С. Шурова

Стаття оновлена: 2006