Годунько Осип-Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Годунько Осип-Михайло Іванович

ГОДУНЬКО́ Осип-Михайло Іванович (23. 09. 1906, м. Ярослав, нині Польща – 26. 10. 1991, Львів) – церковний діяч УГКЦ, письменник і публіцист. Вступив до чину отців Василіян у Крехів. монастирі (нині Жовків. р-н), навч. у монастирі в с. Лаврів (нині Старосамбір. р-ну), закін. г-зію у м. Кристинопіль (нині Червоноград, 1923; усі – Львівщина). Активно виступав проти латинізації обряду. Перебуваючи у монастирі в Жовкві, друкувався у ж. «Місіонар» (оповідання, переклади з нім. літ-ри, цикл статей «Дещо з катехизму»). 1930–33 – слухач Львів. богослов. академії. Висвяч. 1933 Андреєм Шептицьким та М. Будкою. Був священиком у церкві св. Петра й Павла у Львові. Після відкриття у Львові ремісн. бурси став її настоятелем, дир. школи сусп. опіки і катехитом ремісн. шкіл і г-зій у Львові, однак через конфлікти з польс. шкіл. владою згодом залишив кер-во бурсою. 1933–39 – чл. редколегії г. «Христос – наша сила» (Львів), де опублікував цикл матеріалів «Вступна реколєкційна наука». 1939–41 служив на Лемківщині. Зібрані в селах Лемківщини етногр. матеріали «З країни зелених верхів» опубл. в г. «Краківський вісник» (1940–44). Під час 2-ї світ. війни був духівником УПА, згодом ув’язн. і засудж. рад. владою до 8 р. у Сибіру. З таборів передав рукопис поеми «Серед блискавок і бурі», що опублік. під псевд. Орися Галичанка (Мюнхен; Рим, 1967). Після звільнення закін. мед. уч-ще у Львові і працював до 1975 санітаром. Водночас підпільно виконував обов’язки священика і читав лекції монахам-студитам, був співроб. митрополита катакомб. УГКЦ В. Стернюка. Факт переслідування і руйнування УГКЦ рад. режимом, вважав Г., мають визнати Ватикан і весь світ. Публікувався також у зб. «Шашкевичіана» (Вінніпеґ–Львів), брав активну участь в орг-ції збору коштів для побудови пам’ятника М. Шашкевичу у Львові.

Тв.: Лиш борися – не мирися: Доп. про Маркіяна Шашкевича. 1934; Розмова між католиків і байбелником. 1934; Пресвята Богородице...: Перша читанка. 1935; Христос-цар. 1935; Дорога доброго життя. 1937 (усі – Львів); Роздуми над Руслановими Псалмами // Шашкевичіана: Нова серія. Вип. 1/2. Л.; Броди; Вінніпеґ, 1996.

Літ.: Марунчак М. Г. Отець Йосип Годунько – ревний священик і патріот // Поступ (Канада). 1992, 22 берез.; Петрук О., Погорілець Я. «В церкві стоячи слави твоєї, думаємо, Господи, що ми на небі» // Вірую. 1995. Ч. 17; Пікулик Н. Отець Йосип Годунько // Діти Марії. 1993. Ч. 7/8.

М. М. Комариця

Стаття оновлена: 2006