КРА́ВЧЕНКО Микола Миколайович (30. 10. 1880, м. Могильов, нині Білорусь – 1952, Москва) – правознавець. Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1903), де був залишений для підготовки до професор. зван­ня, а від 1907 працював при­ват-доц. каф. енциклопедії та фі­лософії права. 1908–11 – у наук. відрядженні в Берліні, Базелі, Берні, Римі, Парижі. 1913 захис­тив магістер. дис. «Идея международно-правовой регламен­тации фабричного труда в ее историческом развитии до Бер­линской конференции 1890 г.». Відтоді – в. о. ординар. проф. каф. міжнар. права Томського, від 1917 – Казан. ун-тів; 1920–28 – проф. Саратов. ун-ту (усі – Росія); згодом викладав у Моск. ун-ті. Досліджував проблеми між­нар. робітн. законодавства, кодифікації міжнар. права, права війни.

Пр.: Гр. Альберт де-Мэн, как поборник идеи международно-правовой за­щиты рабочих // Право. 1914. № 43; Ин­ститут военнопленных в понимании Гер­манского генерального штаба. Томск, 1915; Памяти Вальяна, как одного из сторонников международного рабочего права // Право. 1916. № 2; О германском толковании принципа гуманности на войне // Пробл. великой России. 1916. № 16.

С. Ф. Фоміних