Голик Олександр Захарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голик Олександр Захарович

ГО́ЛИК Олександр Захарович (03(16). 04. 1906, с. Мерефа, нині місто Харків. обл. – 05. 03. 1991, Київ) – фізик. Д-р фіз.-мат. н. (1950), проф. (1951). Засл. діяч н. УРСР (1966). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Дніпроп. ІНО (1930), де й працював до 1937. У 1937–41 – засн.-зав. каф. фізики Дніпроп. ін-ту інж. залізнич. транспорту, н. с. філії Харків. фіз.-тех. ін-ту; 1945–51 – заст. дир. Ін-ту фіз. хімії АН УРСР (Київ); водночас 1946–51 – вчений секр. з фіз.-матем. та хім. наук Президії АН УРСР; 1951–78 – засн.-зав. каф. молекуляр. фізики, водночас 1951–56 – ректор, 1958–64 – декан фіз. ф-ту Київ. ун-ту. Наук. дослідж. у галузях фізики рідкого стану та фізики полімерів. Встановив зв’язок стисливості та в’язкості з молекуляр. будовою рідин, відкрив умови, за яких співпадають політерми стислості або в’язкості двох (чи багатьох) рідин різного складу.

Пр.: Вязкость и молекулярное строение растворов. 1950; Уравнение состояния реальных газов. 1961; Будова молекул. 1966; усі – Київ.

Літ.: Олександр Захарович Голик: (До 70-річчя від дня народження) // Вісн. Київ. ун-ту. Фізика. 1976. Вип. 17; Адаменко І. І. Голик Олександр Захарович // Сторінки історії: Видатні вчені. К., 1999.

І. І. Адаменко

Стаття оновлена: 2006