Голинський Петро Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голинський Петро Йосипович

ГОЛИ́НСЬКИЙ Петро Йосипович (05. 07. 1892, с. Підгайчики, нині Самбір. р-ну Львів. обл. – 27. 06. 1974, Мюнхен) – церковний діяч, педагог. Навч. у Львів., закін. Іннсбруц. ун-т (Австрія, 1918). Працював у повіт. комісаріаті Укр. нац. ради в Рудках. Ред. часопису «Громадська думка». 1919 – хорунжий УГА, потрапив у полон до більшовиків. Згодом виїхав до Праги, навч. у Карловому ун-ті (1920–21). Від лютого 1922 – ієрей, катехит у г-зіях м. Сянок та Сокаль, 1925–39 – проф. Укр. чол. г-зії, 1932–39 – викл. Укр. ін-ту для дівчат у Перемишлі. Від 1927 – референт єпископ. ординату в Перемишлі. 1939–41 – референт при ген. вікарієві в Ярославі, одночасно – катехит укр. г-зії, пізніше – у Перемишлі. 1944 переїхав до Австрії, згодом – до Німеччини, працював проф. катехитики й педагогіки Укр. духов. семінарії у м. Гіршберґ. Від 1949 – ген. вікарій у Німеччині. Один із засн. г. «Християнський голос».

Літ.: Романюк М. Голинський Петро Йосипович // Українська журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3.

М. М. Романюк

Стаття оновлена: 2006