Голіброда Олександр Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голіброда Олександр Євгенович

ГОЛІБРО́ДА Олександр Євгенович (04. 06. 1936, с. Маркостав, Польща, нині Володимир-Волин. р-ну Волин. обл.) – художник декоративно-ужиткового мистецтва. Батько Н. Голіброди-Бойко. Бронз. медаль ВДНГ (Москва, 1971). Чл. НСХУ (1993). Закін. Моск. вище худож.-вироб. уч-ще (1971; викл. В. Голубєв, Є. Матвієнко). Відтоді працював гол. художником на Крим. худож.-вироб. комбінаті Худож. фонду України; 1992–99 – викл. у Крим. худож. уч-щі. Автор комплекс. об’єктів культури і соц.-побут. призначення. У творчості Г. органічно поєднано традиції укр. нар. мист-ва та сучас. конструктивного підходу до орг-ції архіт. простору. Композиції побудовано на контрасті фактури дерева та металів. Виконав комплексне оформлення дегустац. зали радгоспу «Зоря» (Сімфероп. р-н АР Крим, 1972), Палацу культури в Херсоні (1973), ресторанів «Лахті» і «Росія» в Запоріжжі (1974), санаторію «Лівадія» (декор. ґрати, 1975), турист. бази «Схід» (м. Алушта АР Крим, 1979), музею Чорномор. заповідника (м. Гола Пристань Херсон. обл., 1988), фойє бази відпочинку «Ялинка» (м. Домодєдово Моск. обл., РФ, 1993); автор свічника «Самотність» (1974), чеканки «Сльози поневолених» (1985), композиції «Свято Перемоги» (1995), вітражу «Таємниці природи» (с. Калініне Красногвард. р-ну АР Крим, 2000).

Р. Д. Бащенко

Стаття оновлена: 2006