КРА́ВЧЕНКО Михайло Степанович (27. 12. 1858, містечко Сорочинці, нині с. Ве­­ликі Сорочинці Миргород. обл. — 22. 04. 1917, там само) — кобзар, педагог. У 15-річ. віці втратив зір. На­вчався грі на коб­зі у С. Яшного та Ф. Гриценка-Холодного. 1902 ви­ступав на 12-му археологічному зʼ­їзді у Харкові та Всеросійській ку­старній ви­ставці в Санкт-Пе­тербурзі, 1905 — на 13-му археологічному зʼ­їзді в Катеринославі (нині Дні­пропетровськ). Брав участь у Шевченківському ювілейному концерті в Києві (1911). Автор дум «Чорна неділя в Сорочинцях» та «Про Сорочинські події 1905 року». 1908 Ф. Колес­са записав від К. думи «Плач невільників на катор­зі», «Плач невільників в турецькій неволі», «Втеча трьох братів з Азо­ва, з турецької неволі», «Маруся Богуславка», «Три брати самар­ські», «Бідна вдова й три сини», історичну пісню «Про Саву Чалого», а також сатиричні пісні. Серед уч­нів — П. Гузь, Ф. Кушнерик, Н. Чу­мак. О. Сластіон виконав 5 його порт­ретів; М. Рильський присвятив кобзареві вірш «Кравчен­ко у Короленка». У рідному селі К. встановлено памʼятник.