Кравченко Михайло Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравченко Михайло Степанович

КРА́ВЧЕНКО Михайло Степанович (27. 12. 1858, м-ко Сорочинці, нині с. Ве­­ликі Сорочинці Миргород. р-ну Полтав. обл. – 22. 04. 1917, там само) – кобзар, педагог. У 15-річ. віці втратив зір. Навч. грі на коб­зі у С. Яшного та Ф. Гриценка-Холодного. 1902 виступав на 12-му археол. з’їзді у Харкові та Всерос. кустар. виставці в С.-Пе­тербурзі, 1905 – на 13-му археол. з’їзді в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Брав участь у Шевченків. ювіл. концерті в Києві (1911). Автор дум «Чорна неділя в Сорочинцях» та «Про Сорочинські події 1905 року». 1908 Ф. Колесса записав від К. думи «Плач невільників на катор­зі», «Плач невільників в турецькій неволі», «Втеча трьох братів з Азо­ва, з турецької неволі», «Маруся Богуславка», «Три брати самар­ські», «Бідна вдова й три сини», істор. пісню «Про Саву Чалого», а також сатир. пісні. Серед уч­нів – П. Гузь, Ф. Кушнерик, Н. Чу­мак. О. Сластіон виконав 5 його портретів; М. Рильський присвятив кобзареві вірш «Кравчен­ко у Короленка». У рідному селі К. встановлено пам’ятник.

Літ.: Сластион А. Г. Кобзарь Михайло Кравченко и его думы // КС. 1902. № 5; Кирдан П., Омельченко А. Народні спів­ці-музиканти на Україні. К., 1980.

Б. М. Жеплинський

Статтю оновлено: 2014