Голобородько Юрій Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голобородько Юрій Костянтинович

ГОЛОБОРО́ДЬКО Юрій Костянтинович (09. 01. 1927, с. Новотягинка, нині Білозер. р-ну Херсон. обл.) – прозаїк, журналіст. Син Костянтина, чоловік Євдокії, батько Ярослава Голобородьків. Чл. НСПУ (1978). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Дніпроп. ун-т (1956). Учителював у Дніпроп. і Херсон. обл. (1956–60). Відтоді (з перервою у 1974–92 – на творчій роботі) працює в журналістиці, від 1992 – ред. херсон. г. «Ветеран». Друкується від 1947 у періодиці та колект. збірниках. Автор збірок лірич. мініатюр («Таврійські пастелі», Сф., 1977), історико-худож. нарисів («Літопису тривожні сторінки», Хн., 1996), акварелей («Безсмертники», Хн., 1997); роману «Великий лиман» (К., 1987; про побут і етнокультурну сучас. рибал. села), а також низки повістей та оповідань (зокрема й для школярів), серед них – «Дороги в грозах» (К., 1976), «Літо в Буркутах» (1998), «Лиманські билиці» (2000), «Королівське полювання» (2002; усі – Херсон). У творах Г. вирізняються два стильові напрями: лірико-настроєвий і докум.-нарисовий.

Літ.: Дорога ніколи не кінчається (до 75-річчя Ю. Голобородька): Бібліогр. посіб. Хн., 2001.

М. В. Бухтій

Стаття оновлена: 2006