Головацький Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головацький Іван Іванович

ГОЛОВА́ЦЬКИЙ Іван Іванович (справж. – Семенко; 17. 05. 1919, с. Кліщинці Вереміїв. р-ну Золотоніс. округи, нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл.) – громадський діяч. Як син розкуркулених виховувався в дит. колоніях. Працював у м. Кам’янське (нині Дніпродзержинськ Дніпроп. обл.) на металург. комбінаті ім. Ф. Дзержинського. 1936 вступив до Дніпроп. ун-ту, але в тому ж році був призваний до армії. З перших днів війни потрапив у полон. Був ув’язнений у 326-му таборі у Вестфалії (Німеччина), з якого втік (лютий 1942). Воював у складі підрозділів УПА. Згодом емігрував до Німеччини. У Новому Ульмі співпрацював з І. Багряним та С. Підгорним, допомагав розповсюджувати пресові органи «Українські вісті», «Наша боротьба» та ін. 1947 переїхав до Великої Британії, а 1952 – до Австралії. Чл. управи Укр. громади Квінсленду та управи УАПЦ у Брізбені. Брав активну участь в УРДП, легіоні ім. С. Петлюри, вчителював у субот. укр. школах.

Пр.: З історії музейництва Наукового товариства ім. Шевченка, зокрема Музею історично-воєнних пам’яток у Львові та Празі // З історії НТШ: Зб. доп. і повідомлень наук. сесій і конф. НТШ у Львові. Л., 1997.

О. В. Шугай

Стаття оновлена: 2006