Головин Богдан Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головин Богдан Петрович

ГОЛОВИ́Н Богдан Петрович (псевд.: Б. Горбачівський, Б. Кузик, Б. Петрів, Теодор Хуторянин, Тарас Чепіга, О. Чумаченко та ін.; 06. 09. 1926, с. Золотковичі, нині Мостис. р-ну Львів. обл.) – публіцист, громадський діяч. Чл. НСЖУ (1999). Всеукр. премія ім. братів Б. і Л. Лепких (2005). Закін. Львів. ун-т (1958). Учителював на Львівщині (1952–61), Тернопільщині (1961–92). Як син «ворога народу» та за свою діяльність переслідувався рад. спецслужбами і компарт. органами. Чл. т-ва «Просвіта» (1988), зокрема від 1992 – голова, від 2001 – почес. голова його Терноп. об’єднання. Друкується у періодиці від 1948. Автор розвідок з історії, педагогіки, нарисів про укр. громад.-політ. діячів, науковців, учасників визв. змагань 40–50-х рр. 20 ст. Упорядкував кн. «“Молода Просвіта” Тернопільщини» (1997; 2005), написав і видав «Мученики та ісповідники Української Церкви ХХ століття» (2000), «Нації незгасний смолоскип» (2002), «Ґроно вітань щиросердечних» (2004; усі – Тернопіль).

М. Г. Чорнописький

Стаття оновлена: 2006