Головін Микола Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головін Микола Миколайович

ГОЛОВІ́Н Микола Миколайович (22. 02. 1875, Москва – 10. 01. 1944, Париж) – військовий діяч. Генерал-поручник Армії УНР. Закін. Пажес. корпус (1893), Микол. академію Генштабу в С.-Петербурзі (1900). Від 1908 – проф. цієї академії. Перебував на стажуванні у Франції. Під час 1-ї світ. війни – ком-р 2-го лейб-гвардії Гроднен. полку, начштабу Румун. фронту, генерал-лейтенант (від 1917). З утворенням УЦР сприяв українізації частин рос. армії. Після більшов. перевороту 1917 – в укр. війську. Брав участь у розбудові Армії УНР. За часів Гетьманату – голова Військ.-істор. комісії Гол. упр. Генштабу, чл. Київ. воєнно-істор. т-ва, співроб. ж. «Наук.-військ. вісник». Після перемоги Директорії виїхав з України. Брав участь у роботі урядів А. Денікіна й О. Колчака. 1919 емігрував до Франції. Заснував Вищі воєнно-наук. курси для офіцерів рос. армії у Парижі (1927–39) та Белґраді (1931–44). Автор низки праць з історії 1-ї світ. і громадян. воєн у Росії.

Пр.: Авиация в минувшую войну и в будущую. Прага, 1922; Танки в минувшую войну и будущую. Прага, 1925; Из истории кампании 1914 года на русском фронте: Галицийская битва: Первый период до 1 сент. нового стиля. Париж, 1930.

Літ.: Список Генерального штаба по состоянию на 18 июля 1914. С.-Петербург, 1914; Генералітет укр. визв. змагань.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006