Головінський Юліан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головінський Юліан

ГОЛОВІ́НСЬКИЙ Юліан (01. 12. 1894, м. Радимно, нині Польща – 30. 09. 1930, побл. м. Бібрка, похов. у с. Великі Глібовичі, нині Перемишлян. р-ну Львів. обл.) – військово-політичний діяч. Закін. Львів. г-зію. Під час 1-ї світ. війни – офіцер австро-угор. армії. Від листопада 1918 – сотник, згодом – ком-р 6-ї Равської бригади УГА, на чолі якої 30 серпня 1919 одним із перших увійшов до Києва. Після включення УГА до більшов. військ – ком-р 2-ї бригади. У квітні 1920 очолив антибільшов. виступ і перехід частин Червоної УГА на бік Армії УНР. Перебував у таборах для інтернов. у Польщі та Чехо-Словаччині. 1924 повернувся на Галичину, де неодноразово був заарешт. і ув’язнений за націоналіст. діяльність. Співзасн. (1920), крайовий командант (від 1924) УВО. Організував низку зброй. акцій, зокрема замах на президента Польщі С. Войцеховського (1924) і вбивство польс. шкіл. куратора Я. Собінського (1926). У червні 1930 з ініціативи Є. Коновальця признач. крайовим провідником ОУН на зх.-укр. землях і начальним командантом УВО. 20 вересня 1930 заарешт. Розстріляний без суду польс. поліцією (за офіц. версією – при спробі втечі).

Літ.: Литвин М., Науменко К. Військова еліта Галичини. Л., 2004.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006