Головко Дмитро Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головко Дмитро Андрійович

ГОЛОВКО́ Дмитро Андрійович (17. 12. 1933, с. Піски Бобровиц. р-ну Черніг. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1974). Літ. премія ім. П. Тичини (1993). Закін. Київ. худож.-ремісн. уч-ще (1952; викл. О. Патана) та Київ. ун-т (1958). Працював у молодіж. пресі (1959–67), відп. ред. двотижневика «Театрально-концертний Київ» (1967–73), у київ. вид-вах «Молодь» (1973–76 – зав. ред.), «Український письменник» (1983–95 – ред.); 1997– 2000 – заст. голови Київ. орг-ції НСПУ. Відтоді – на творчій роботі. Перші вірші надрук. у київ. альманасі «Ранок» (1952). Автор поет. зб. «Плем’я робітниче» (1958), «Зелена вісь» (1971), «Снага» (1983), «Просіка до обрію» (1986), «Два корені веселки» (1990), «Непочата вода» (1993; усі – Київ), «Присмак бруньки березневої» (Сф., 2004); проз. зб. для дітей «Як окрайчик біг за хлопчиком» (1973), «Про Петрика, Кодика та його сестричок-перфострічок» (1977), «Телеграма» (1981), «Поштарська сумка» (1983), «Мандри Червоної кульки» (1986); оповідання «Рахівничка» (1989); повісті «Вогонь папороті» (1988); кн. оповідань та афор «Журбина криниця» (2003; усі – Київ). Поет. твори Г. сповнені ритмів сучас. життя, віри у перемогу добра і краси, любові до свого народу, рідної землі.

В. Р. Коломієць

Стаття оновлена: 2006