Головна Українська Рада (ГУР) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головна Українська Рада (ГУР)

ГОЛОВНА́ УКРАЇ́НСЬКА РА́ДА (ГУР) – міжпартійне об’єднання. Створ. 1 серпня 1914 у Львові представниками 3-х найвпливовіших укр. політ. партій Галичини і Буковини (радикал., нац.-демократ. і соц.-демократ.) з метою консолідації нац.-визв. сил. Об’єднання, до складу якого увійшли по 4 представники від кожної партії, очолили: К. Левицький (голова), М. Павлик, М. Ганкевич (заст. голови), В. Бачинський, С. Баран (секретарі), І. Кивелюк (касир). В умовах поч. 1-ї світ. війни ГУР зайняла проавстр. позицію, зокрема у її Маніфесті, надрук. 3 серпня 1914 на сторінках львів. часопису «Діло», зазначалось: «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю, яке знайшло захист в конституційному ладі австрійської держави», Росія є «історичним ворогом України», війна «кличе український народ стати однодушно проти царської імперії... Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України». Програма передбачала вироблення заг. напряму укр. політики, вирішення нац.-політ. справ у зв’язку з війною, виступ у ролі єдиного політ. представника галиц. українців на міжнар. рівні, формування нац. війська. ГУР зверталася до уряду Австро-Угорщини і адміністрації Галичини з петиціями на захист інтересів укр. народу, намагалася привернути увагу ін. держав до «укр. питання», як одного з найактуал. для європ. політики. Отримавши офіц. дозвіл на формування у складі австр. армії укр. військ. підрозділів, 4 серпня 1914 ГУР прийняла постанову про створення з добровольців Легіону УСС, а 6 серпня 1914 оголосила про орг-цію його керівного органу – Укр. бойової управи. Вже у перші дні заяви про вступ до легіону подали бл. 28 тис. добровольців, однак австр.-польс. адміністрація Галичини обмежила його чисельність до 2,5 тис. осіб. На поч. вересня 1914, у зв’язку з наступом рос. військ, ГУР переїхала до Відня, де на поч. травня 1915 була перетворена у Загальну українську раду.

Літ.: Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914–1918. Ч. 1. Л., 1928; Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Л., 2000.

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2006