Головченко Іван Харитонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Головченко Іван Харитонович

ГОЛО́ВЧЕНКО Іван Харитонович (14. 10. 1918, с. Лиман Другий Куп’ян. пов., нині Дворічан. р-ну Харків. обл. – 08. 11. 1992, Київ) – політичний діяч, письменник, військовик. Депутат ВР УРСР 6–10-го скликань. Чл. СПУ (1967). Генерал-полковник (1977). Закін. ВПШ при ЦК КПРС (Москва, 1948). Від 1943 – на парт. роботі у Ворошиловгр. (нині Луган.) обл., від 1954 – на кер. посадах у КДБ УРСР. 1962–82 – міністр внутр. справ УРСР. Автор книжок про діяльність органів держ. безпеки і карного розшуку. Як письменник дебютував зб. оповідань «Записки чекіста» (1957). Повісті: «Третя зустріч» (1960), «Чорна стежка» (1961), «Міліцейські бувальщини» (1974), «Незакінчена справа» (1984). Написав (у співавт. з О. Мусієнком) романи: «Золоті ворота» (1962), «Чорне сонце» (1966), «Білий морок» (1970) і «Голубий берег» (1978). Твори Г. витримані в офіц. стилі соцреалізму і присвячені переважно подіям 2-ї світ. війни; усі опубл. у Києві.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2006