Гологори - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гологори

ГОЛОГО́РИ – горбогірне пасмо на півночі Подільської височини, частина Гологоро-Кременецького кряжа, в межах Львівської області. Довж. 45 км, шир. бл. 10 км. Макс. висоти зосереджені у зх. і центр. частинах. У межах пасма розташ. найвища вершина Поділ. височини – г. Камула (вис. 471 м над р. м.). Пасмо має асиметр. форму: на Пн. Зх. крутим уступом обривається до зандрової рівнини Малого Полісся, на Пд. Сх. поступово переходить у Перемишлян. горбогір’я. Поверхня Г. розчленов. притоками Зх. Бугу та Дністра. Характерні долинно-балк. форми рельєфу. Г. сформовані з мергелів, алевритів, пісковиків, пісків і вапняків верхньокрейдяного та пліоценового віку, перекритих гол. чином лесоподіб. суглинками. Поширені ерозійні процеси. У ландшафт. структурі Г. переважають місцевості крутосхилих розчленов. горбів і пасом з сірими лісовими ґрунтами на лесоподіб. суглинках під грабово-буковими лісами та похилосхилих пасом і увалів із сірими, світло-сірими ґрунтами на лесоподіб. суглинках. Подекуди на стрімких схилах пд. румбів трапляються ділянки лучно-степової рослинності на дерново-карбонатних ґрунтах (рендзинах). Значна частина площі розорана. Розвинене ліс. й сільс. госп-во. Р-н рекреації. У межах Г. – ботан. пам’ятка природи заг.-держ. значення Лиса гора та гора Сипуха.

О. О. Кагало

Стаття оновлена: 2006