Голод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Голод

ГО́ЛОД – гостре відчуття потреби в їжі, тривале недоїдання через її відсутність; нестача або повна відсутність хліба та інших продуктів харчування у певному регіоні чи країні. Розрізняють абсолют. Г., що виникає при недостачі або повній відсутностi мін. кількостi продуктів харчування, необхід. для життєзабезпечення особи, і віднос., причиною якого є довготривале споживання неякіс. продуктів з обмеженим вмістом необхід. для життєдіяльностi елементів і вітамінів. Якщо перший призводить до смерті, то другий зумовлює низку захворювань і скорочує тривалість життя. Фізіол. основа Г. – внутр. подразнення нерв. клітин стравоходу і шлунка внаслідок збіднення крові на необхідні елементи та передача збудження імпульсів до мозк. центрів. Вплив Г. на психіку, соматичну будову і поведінку людини виявляється у послабленні відчуттів, пам’яті, процесів мислення та контролю над влас. поведінкою, пригніченні волі. При Г. виникають різноманітні зорові і слух. галюцинації, розвивається апатичність, що чергується зі спалахами підвищеної дратівливостi й агресивностi. Причиною смерті під час Г. може бути як виснаження, так і розвиток одного із супровід. захворювань. Окрім загибелі людей, Г. спричиняє низку ін. руйнів. для суспва дій: численну міграцію насел. у багатші регіони або сусідні країни, а іноді й на ін. континенти (напр., переселення ірландців 1847 до Америки); злочинність (крадіжки, вбивства, канібалізм); голодні бунти; поширення «чорного ринку» продовольства; епідемії; заг. стан соц. дезінтеграції. Історія зберігає чимало свідчень про Г., починаючи від біблій. часів. У середні віки Г. відбувався раз на 8–10 р.; досить звичним він був у 17–18 ст. Найбільші з відомих людству Г. у 19–20 ст. забрали життя мільйонів людей. До таких належить Г. в Ірландії (1845–49), Індії (1877–78, 1896–97, 1899–1900 та 1943), Росії (1891), Україні (1932–33), Казахстані (1931–33), Китаї (1877–78, 1929–30, 1958–62), низці афр. країн (1972–74, 1983–84, 1998). Давньоруські літописи згадують про Г. в Київ. Русі, є свідчення про нього й у пізніші часи, однак, як правило, на етніч. землях України Г. мав локальний характер. Найбільш потерпали у 18–19 ст. Полісся, Степова Україна та гірські рни. Голод. роками в Україні у 19 ст. були 1833–34, 1844–46, 1855 та ін. Два Г., причиною яких стала 2а світ. війна, були у Галичині. До неврожаю 1941, що позначився на Г. у 1942, додалася зміна усталеного способу життя місцевих жителів після приєднання краю до СРСР. При відступі рад. війська нищили запаси зерна, аби вони не дісталися німцям, окрім того, через початок війни селяни не змогли вчасно зібрати урожай. Г. 1947 виник як наслідок війни та великої засухи 1946. У Бессарабії, звідки багато українців тікали до Зх. України, Г. призвів до масової смерті ґаґаузів.

Серед причин виникнення Г. – природні стихійні лиха (посуха, затоплення, знищення урожаю шкідниками або захворювання с.г. культур), досить часто на них накладаються соц.екон. чинники: війна, екон. депресія, екон. блокада. Останнім часом все більше на виробво продовольства впливає життєдіяльність людини: забруднення довкілля, ерозія ґрунтів, зміни клімату, урбанізація тощо. До цієї ж групи причин зараховують помилки керва держави. До серед. 19 ст. Г. вважали стихій. лихом, незалежним від волі людини, природ. механізмом, що регулює кількість насел. на Землі, однак час показав хибність цих тверджень. Технол. новації в агропромисловостi нині здатні забезпечити все насел. необхід. продовольством. Голодна смерть і хронічне голодування у сучас. суспві – це результат соц. та політ. причин. Найвразливішими до Г. є бідні верстви насел., переважна кількість яких проживає у країнах, що розвиваються. За даними ООН, 2000–02 у світі нараховувалося бл. 850 млн голодуючих, тобто хронічно голодує бл. 13 % насел., переважно у 15ти країнах Азії та Африки, де постiйно недоїдають від 20 до 40 % громадян (найвищі показники: Демократ. Респ. Конґо – 62 %, Замбія – 45 %, Пн. Корея – 36 %, Анґола – 32 %, Банґладеш – 30 %). Боротьба з Г. – одна з глобал. проблем всього людства. Допомогу під час Г. та здійснення комплексу превентив. заходів на його попередження проводить низка міжнар. оргцій (Міжнар. Червоний Хрест, ВООЗ, Всесвіт. банк, ЄС, ЮНІСЕФ).

Близьким поняттям до Г. є голодування. У медицині розрізняють кілька його видів: абсолютне – повна відсутність їжі та води, вуглеводневе – нестача вуглеводів у їжі, мінерал. – відповідно нестача мінерал. речовин та ін. види (див. Голодування дозоване). Голодування часто застосовують як засіб тиску на адм. орган чи уряд з метою змінити певне рішення чи досягти своєї мети (див. Голодування студентів у Києві у жовтні 1990). Штуч. Г., організований у величезних масштабах злочин. владою проти свого народу, називають Голодомором (див. Голод, Голодомор 1932–33). Термін «Г.» часто вживають у переносному значенні для позначення недостачі чогось, напр., книжковий Г., інформ. Г. тощо.

В Україні в часи незалежностi з’явилося багато досліджень про Г., видано десятки книг спогадів та свідчень тих, хто його пережив. Від 1992 діє Асоціація дослідників голодоморів України.

Літ.: Романович-Славатинский А. В. Голода в России и Западной Европе и меры правительства против них // Киев. университет. изв. 1892. № 1; Василевский Л. М. Жуткая летопись голода. Уфа, 1922; Голод: бедствие, вызванное деятельностью человека? Москва, 1990.

М. Г. Верьовко

Стаття оновлена: 2006