Ґ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґ

Ґ – п’ята літера української абетки. Є лише в укр. мові. Назва літери [ґе] вживається як іменник серед. роду. Буває велике і мале, має рукописну й друковану форми. Вперше ґ як самост. літеру абетки увів 1619 М. Смотрицький у «Грамматіки славенски правилноє Сунтаґма», запозичивши форму її накреслення у курсив. різновиду грец. «γ» («гамми»). Нова літера (на відміну від г, що позначала гортан. фрикатив. приголос. звук) передавала на письмі проривний задньоязик. приголосний. Числового значення не мала. Звук [ґ] у староукр. та власне укр. текстах передавали по-різному: від 14 ст. в іншомов. словах диграфом «кг» (таке ж написання, очевидно через відсутність літери ґ у гражданському шрифті, в кн. О. Павловського «Грамматика малороссійскаго нарѣчія», С.-Петербург, 1818); П. Куліш у створеному ним правописі – кулішівці – на позначення цього звука вживав g; Є. Желехівський (див. Же-лехівка) та Б. Грінченко у своїх орфографіч. системах використовували ґ. У правопис. кодексах УНР, УАН, НТШ, де були власні особливості вживання ґ у запозичених словах, цю традицію продовжено. Після розгрому українізації 1933 літеру ґ, на підставі відсутності її в рос. абетці, вилучили з укр. правопису (на зх.-укр. землях ґ вживали до 1939, а в діаспорі – увесь час), поновили її 1990 у 3-му виданні «Українського правопису». Звук [ґ] малочастотний в укр. мові і вживається переважно в запозиченнях та діалектах; на фонет. рівні творить опозицію зі звуком [г], відсутню у рос. мові. Вживання ґ донині ігнорують багато вид-в і друк. ЗМІ. Видано кілька словничків з порадами щодо вживання ґ, зокрема «Словник-довідник слів з літерою ґ» (Дрогобич, 1994) М. Паночка та «Фонеми г та ґ. Словник і коментар» (К., 1997) О. Пономаріва. Може вживатися як додатк. диференц. ознака при цифр. нумерації, коли низка предметів має однаковий номер, напр., будинок 34ґ.

Літ.: Шевельов Ю. Українська мова у першій половині двадцятого століття (1900–1941). Стан і статус. Мюнхен, 1987; Його ж. У довгій черзі: проблеми реабілітації // Сучасність. 1990. Ч. 12; Німчук В. В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ // Мовознавство. 1990. № 6; 1991. № 1–3; Його ж. Проблеми українського правопису ХХ – початку ХХI ст. ст. К., 2002; Його ж. Історія українського правопису: ХVI–ХХ століття. Хрестоматія. К., 2004; Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. К., 2005; Фаріон І. Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. 2-е вид. Л., 2005.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2007