Ґай Андрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґай Андрій

ҐАЙ Андрій (29. 01. 1932, с. Суків, округ Меджилаборці, нині Словаччина) – український художник-монументаліст і живописець у Словаччині. Закін. ВШ образотвор. мист-ва у Братиславі (1958). Працював худож. ред. ж. «Дружно вперед» (1958–60); викл. образотвор. мист-ва у Пряшів. ун-ті (1960–73). Відтоді – на твор. роботі. Автор стилізов. станк. картин, портретів, натюрмортів. Монументалізовані форми творів і колорит навіяні нар. мист-вом. Учасник мист. виставок від 1962. Персон. – у Меджилаборцях (1962, 1985), Гуменному (1963, 1985), Пряшеві (1965, 1973, 1975, 1978–79, 1982, 1987, 2007), Бардієві (1979, 1989), Старій Любовні, Сабиневі (обидві – 1979), Свиднику (1982), Кошицях (1982, 1986), Требішові (1986, 1990).

Тв.: монум. сграфіто (оздоров. центр, м. Старина, 1965; амфітеатр, м. Свидник, 1968), мозаїки (середня буд. школа, м. Бардіїв, 1966; співавт. М. Диць); кам’яна мозаїка (Музей укр. культури у Свиднику, 1989); живопис – «Тріо» (1968), «Руїни» (1977), «Втеча» (1980), «Жінка з півнем» (1984), «Розмова» (1985), «Мамина сестра» (1986), «Балада про косарів», «Поля» (обидва – 1987).

В. Ґрешлик

Стаття оновлена: 2007