Ґамов Джордж - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґамов Джордж

ҐА́МОВ Джордж (Георгій Антонович; 20. 02(04. 03). 1904, Одесa – 19. 08. 1968, м. Болдер, шт. Колоpaдо, СШA) – фізик і астрофізик. Чл.-кор. АН СРСР (1932–38, у 1990 посмертно поновлений). Чл. АН Данії (1950) та США (1953). Навч. у Новорос. (Одеса, 1922–23) та Ленінгр. (нині С.-Петербург, 1923–26) ун-тах, відвідував лекції О. Фрідмана. Від 1928 удосконалював знання в Зх. Європі у Центрі квант. фізики у Ґеттінґені та Ін-ті теор. фізики в Копенгаґені. Отримавши Рокфеллерів. стипендію, 1929–31 працював у лаб. Е. Разерфорда при Кембридж. ун-ті (США), де проводив теор. дослідж. з розщеплення атом. ядер. 1931–33 – у Ленінгр. ун-ті, Фіз.-тех. ін-ті, Фіз.-мат. ін-ті; наук. консультант експериментів з розщеплення ядра. 1934 емігрував до США, працював проф. Ун-ту Дж. Вашинґтона, від 1956 – Ун-ту Колорадо (Болдер). Наук. дослідж. у галузях квант. і ядер. фізики, астрофізики, космології, біології та історії фізики. Незалежно від Р. Герні та Е. Кондона застосував квант. механіку для пояснення α-розпаду (1928), запровадив поняття квант. тунелювання частинки крізь потенцій. бар’єр атом. ядра; увів у теорію β-розпаду поняття взаємодії, яка отримала назву Ґамова–Теллера (1936). Розробив першу послідовну теорію еволюції зір, що ґрунтується на припущенні про ядерне походження їх енергії (1937–40), розрахував моделі зір з термоядер. джерелами енергії, визначив роль нейтрино у збільшенні світності під час вибуху нових і наднових зір, розробив теорію виникнення хім. елементів у процесі послідов. нейтрон. захвату; спільно зі співробітниками запропонував модель гарячого Всесвіту (1946). Передбачив існування рівноваж. реліктового випромінювання (1950), яке 1965 виявлене за допомогою спостережень у радіодіапазоні А. Пензіасом та Р. Вілсоном (удостоєні 1978 Нобелів. премії). Сформулював положення про генетичний код ДНК (1954). Премія Калінґи ЮНЕСКО за популяризацію науки (1956). На честь Ґ. названі мала планета № 8816, кратер на місяці, а також один із корпусів Ун-ту Колорадо. В Одесі від 1995 започатковано Ґамовські читання.

Пр.: The Constitution of Atomic Nuclei and Radioactivity. New York, 1931 (рос. перекл. – Строение атомного ядра и радиоактивность. Москва, 1932); Structure of Atomic Nuclei and Nuclear Transformations. New York, 1937; The Birth and Death of the Sun. New York, 1940; Biography of the Earth. New York, 1941; One, Two, Three... Infinity. New York, 1947; Theory of Atomic Nucleus and Nuclear Energy Sources. New York, 1949 (співавт.); The Crеation of the Universe. New York, 1952; Expanding Universe and Origin of Galaxies. Kopenhagen, 1953; Matter, Earth and Sky. New York, 1959; The Atom and Its Nucleus. New York, 1961; A Planet Called Earth. New York, 1963; A Star Called the Sun. New York, 1964.

Ю. М. Ранюк

Стаття оновлена: 2007