фон Ґарднер Іоан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
фон Ґарднер Іоан

фон ҐА́РДНЕР Іоан (10(22). 12. 1898, Севастополь – 26. 02. 1984, Мюнхен) – музикознавець, дослідник церковного співу східних слов’ян. Д-р філософії (1965). Чл. Міжнар. комісії сх.- й пд.-слов’ян. дослідж. при Бавар. АН (1967). До 1920 мешкав у Росії, вивчав місц. традиції церк. співу – соборні, монастир., парафіяльні (Успен. собор у Москві, Києво-Печер. лавра та ін.). Закін. регент. курси; дослідив спів за крюками у рос. старообряд. церкві. Теол. освіту здобув у Белґрад. ун-ті (1922–28). У постригу – ієромонах Филип. Прийняв чернецтво бл. 1931. У 1930–34 – викл. Закону Божого, іноз. і класич. мов, кер. церк. співу та вихователь у православ. класах укр. г-зії м. Хуст (нині Закарп. обл.), де організував також студент. хор та муз. гурток. Зібрав колекцію ірмологіонів і дослідив карпаторус. церк. спів. Від 1934 – у складі Рос. духов. місії в Єрусалимі, де видавав реліг. ж. «Святая Земля», систематично надсилаючи його до Закарпаття. 1938–42 мешкав у Відні. 1942 висвяч. на єпископа, признач. у православну єпархію Берліна. 1950 позбавл. архієрей. сану за власним бажанням. Від 1954 викладав на філос. ф-ті Ун-ту Людвиґа-Максиміліана в Мюнхені, де організував каф. церк. музики. Здійснив опис рос. співочих рукописів у б-ках Мюнхена, Парижа, Брюсселя, Лондона, Оксфорда, Риму (надрук. в окремих випусках ж. «Die Welt der Slaven», 1957–63). Автор фундам. праці «Богослужебное пение Русской Православной Церкви» (Нью-Йорк, т. 1, 1978; т. 2, 1982). Розробляв теор.-системні засади богослужб. співу, висвітлив його еволюцію від старокиїв. періоду до новіт. часу, охарактеризував широкий спектр міжнар. зв’язків, дослідив окремі стилі. Автор хор. обробок давніх наспівів та ін. творів.

Пр.: Забытое богатство (о пении на подобен) // Воскресное чтение. Варшава, 1930. № 7; Указатель русской и иностранной литературы по вопросам русского церковного пения. Мюнхен, 1958; Das Cento-Prinzip der Tropierung und seine Bedeutung für die Entzifferung der altrussischen linienlosen Notationen // Musik des Ostens. 1962. № 1; К вопросу об исчезновении кондакарного пения // Православ. жизнь. 1962. № 5; Stilistische Richtungen im russischen liturgischen Chorgesang // Ostkirchliche Studien. 1962. № 11; Zum Problem des Tonleiter-Aufbaus im altrussischen Neumengesang // Musik des Ostens. 1963. № 2; Eine alte Gesangsform des Credo in der Praxis der russischen Kirche // Kirchenmusikalisches Jahrbuch. 1963. № 14; Ein handschriftlicher Lehrbuch der altrussischen Neumenschrift. München, 1963–72 (співавт.); Die Rolle der Musik im orthodoxen Gottesdienst // Kult und Kontemplation in Ost und Welt. Niederaltaich, 1966; Das Problem des altrussischen demestischen Kirchengesanges und seiner linienlosen Notation // Slavistische Beiträge. 1967. № 25; Алексей Федорович Львов. Нью-Йорк, 1970; Über die Klassifikation und die Bezeichnungen der altrussischen Neumenschriftarten // Die Welt der Slaven. 1972. № 17.

Літ.: M. Velimirović. The present status of research in slavic chant // Acta Musicologica. 1972. № 14; Стойко С. Професор Іван Гарднер як педагог і вихователь (спогади учня-гімназиста) // КАЛОФΩNIА: Наук. зб. з історії церк. монодії та гимнографії: До 70-ліття О. Цалай-Якименко. Л., 2001. Число 1.

О. Ю. Шевчук

Стаття оновлена: 2007