Ґастєв Олексій Капітонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґастєв Олексій  Капітонович

ҐА́СТЄВ Олексій Капітонович (псевд.: Дозоров, Зорін та ін.; 26. 09 (08. 10). 1882, м. Суздаль, нині Владимир. обл., РФ – 15. 04. 1939) – громадсько-політичний діяч, поет. Навч. у Моск. учител. ін-ті, з якого 1901 виключ. за участь у політ. діяльності як чл. РСДРП. 1901, 1906, 1914 був заарешт., однак втікав із заслання. 1907 відійшов від більшовиків, був прибічником синдикалізму. 1907–18 – чл. правління Петрогр. спілки металістів. 1909 працював у ж. «Жизнь для всех». Від 1913 знову зблизився з більшовиками, співпрацював у г. «Правда». 1917–18 – секр. ЦК Всерос. спілки робітників-металістів, 1918–19 працював в упр. з-дів Москви, Миколаєва, Харкова, 1919 – зав. відділу мист-в, чл. колегії Наркомосу УСРР. Організатор і голова (1920–38) Центр. ін-ту праці при ВЦРПС. Голова Ради з наук. орг-ції праці при Наркоматі робітн. контролю (1924–26), Всесоюз. ком-ту стандартизації при Раді праці та оборони СРСР. 1938 заарешт. вчетверте. 15 квітня 1939 у Москві за звинуваченням у приналежності до змовниц. орг-ції засудж. до розстрілу. Ґ. – один із фундаторів наук. орг-ції праці, висунуті ним ідеї алгоритмізації й програмування навч. та виховання випередили ідеї С. Прессі про навч. автомати. Автор зб. «Поэзия рабочего удара» (Петроград, 1918), «Пачка ордеров» (Рига, 1921).

Пр.: Как надо работать. Москва, 1921; Наши задачи. Москва, 1921; Восстание культуры. Х., 1923; Снаряжение современной культуры. Х., 1923; Нормирование и организация труда (Общее введение в проблему). Москва, 1929.

Літ.: Гастев А. К. – основатель и руководитель Центрального института труда ВЦСПС // ЦИТ и его методы НОТ. Москва, 1970.

Р. В. Руденко

Стаття оновлена: 2007