Ґачечіладзе Давид Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґачечіладзе Давид  Олексійович

ҐАЧЕЧІЛА́ДЗЕ Давид Олексійович (; 06(19). 11. 1902, с. Гореша, нині Пн. Осетія, РФ – 24. 08. 1974, Тбілісі) – грузинський поет, драматург, перекладач. Навч. у Тбіліс. ун-ті (1921–26). У 20-х рр. був чл. групи футуристів-лефівців. Автор кількох поет. збірок, трагедій «» («Бахтріоні», за однойм. поемою Важі Пшавели), «» («Амірані»), в яких відображено героїчне минуле груз. народу; а також дит. кн. («Азбука безпеки», 1949), « » («У брехні короткі ноги», 1957), («Дурний вовк», 1964). Переклав твори Софокла, П. Кальдерона, М. Лермонтова, К. Чапека, Н. Хікмета. Ґ. належать переклади творів Т. Шевченка (поеми «Іван Підкова», «Сон», вірші «Мені тринадцятий минало», «І виріс я на чужині», «Якби ви знали, паничі» та ін.), І. Франка (окремі поезії з циклів «Галицькі образки», «Поклони», «В пленері», «Нові співомовки»), Лесі Українки (10 віршів з циклів «Невільничі пісні» та «Кримські відгуки»). Укр. мовою окремі поезії Ґ. переклали М. Бажан, І. Нехода, Є. Фомін.

Тв.: укр. перекл. – (Вірші) // Поезія груз. народу. Антологія: У 2 т. Т. 2. К., 1961.

О. Н. Мушкудіані

Стаття оновлена: 2007