Ґватемала, Республіка Ґватемала - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґватемала, Республіка Ґватемала

ҐВАТЕМА́ЛА, Республіка Ґватемала (Guatemala, República de Guatemala) – держава в Центральній Америці. На Зх. і Пн. межує з Мексикою, на Пн. Сх. – з Белізом, на Пд. Сх. – з Гондурасом і Сальвадором. На Пд. і Пд. Сх. омивається водами Тихого океану, на Сх. – Гондурас. затоки Кариб. моря. Пл. 108,9 тис. км2. Насел. 12,7 млн осіб (2006): індіанці, більшість з яких відносять до групи майя – 55 % (кіче – 14,2 %, маме – 5,5 %, какчикелі – 4,8 %, кекчі – 3,9 %, поком – 1,4 %, канхобалі – 1,2 % та ін.), іспано-індіанські метиси (ладіно) – 44 % та креоли. Чисельність насел. постійно зростає. Народжуваність значно перевищує смертність (фертильність 3,8 дитини на 1 жінку). Серед. вік насел. 18,9 р. Мови: іспан. (держ.), місц. діалекти. Віросповідання: 80 % католики, 15 % протестанти та ін. Столиця – Ґватемала (1,01 млн осіб, з містами-супутниками Вілья-Нуева, Міско та ін. – понад 2,9 млн; 2006). Найбільші міста (тис. осіб): Кесальтенанґо (136,3), Ескуінтла (109,4). Адм.-тер. поділ – 22 департаменти (Альта-Верапас, Баха-Верапас, Ґватемала, Ісабаль, Кесальтенанґо, Кіче, Реталулеу, Сакапа, Сакатепекес, Сан-Маркос, Санта-Роса, Солола, Сучітепекес, Тотонікапан, Уеуетенанґо, Халапа, Хут’япа, Чикімула, Чимальтенанґо, Ель-Петен, Ель-Проґресо, Ескуінтла). Форма правління – республіка. Глава держави й головнокомандувач ЗС – президент. Законодавчу владу здійснює Нац. конгрес, виконавчу – президент. Осн. морські порти: Пуерто-Барріос, Лівінґстон, Сан-Хосе, Чамперіко. Міжнар. аеропорт – Ґватемала. Грош. одиниця – кетсаль.

Тер. ниніш. Ґ. входила в зону формування давньої землероб. мезоамер. культур. традиції, де у 4 тис. до н. е. було виведено один із перших сортів кукурудзи. Тут був центр цивілізації майя (4 ст. до н. е. – 10 ст. н. е. – період найбільшого розквіту культури, поява перших міст з монументал. арх-рою, зокрема Тикаль, Накбе, Ель-Мірадор). На тихоокеан. узбережжі – культури Ель-Баул, Абах-Такалік періоду 300 р. до н. е. – 300 р. н. е. На тер. Ґ. створ. писемність майя. 1523 країну завоювали іспан. війська під командуванням П. де Альварадо. 1527 створ. генерал-капітанство Ґ. Під час війни за незалежність іспан. колоній в Америці (1810–26) Ґ. 1821 проголосила незалежність. 1823–39 – у складі Сполучених провінцій Центр. Америки (Ґ., Гондурас, Сальвадор, Нікараґуа та Коста-Ріка). 1851 затв. першу конституцію. Протягом 20 ст. владу в країні захоплювали різні військ. режими, від 1995 – цивіл. уряд. Ґ. – чл. ООН, МВФ, СОТ, ОАД, Орг-ції центр.-амер. держав, Центр.-амер. спільного ринку.

Бл. 1/2 тер. – нагір’я (вис. 1–3 тис. м над р. м.) з вулканіч. вершинами (діючий вулкан Тахумулько вис. 4220 м над р. м. – найвища точка Центр. Америки). Тут часто відбуваються землетруси. Клімат субекваторіал., пасатно-мусонний. Середньомісячна т-ра від +23 до +27 °С у низовинах та від +15 до +20 °С у горах. Чітко виражені вологий і сухий сезони. Опадів від 500 до 2500 мм на рік. Судноплав. є річки Мотаґуа, Полочик та оз. Ісабаль. На Пн. Ґ. переважають вічнозелені вологі, у внутр. гірських р-нах – сосново-дубові з деревоподіб. папоротями, епіфітами та ліанами (на вершинах – гірські луки), на Пд. – листопадні ліси, савани, чагарники. В тропіч. лісах – цінні деревні породи (світенія, цедрела, трояндове дерево, саподілла, гуарея, хліб. горіх та ін.). Тварин. світ: олені, мавпи, пекарі, пуми, ягуари, тапіри, крокодили, мурахоїди, панцирники. Велике різноманіття птахів. Нац. символом країни є птах кетсаль. У Ґ. – 73 природоохоронні тер. заг. пл. 2,5 млн га, зокрема біосфер. резервати С’єрра-де-лас-Мінас, Майя (на тер. останнього – Нац. парк Тикаль, включ. до списку ЮНЕСКО).

Основою економіки Ґ. є с. госп-во, що спеціалізується на вирощуванні тропіч. культур. Статус (за класифікацією ООН) – країна, що розвивається. Об- сяг ВВП (2005) 62,9 млрд дол. США, у розрахунку на душу насел. – 5200 дол. США. У структурі ВВП на сферу послуг припадає 58,1 %, на сільс., лісове госп-ва та рибальство – 22,8 %, пром-сть – 19 %. Найважливіші позиції в Ґ. (майже у всіх галузях) займає іноз. капітал (здебільшого США). Гол. експортні культури: кава (гол. джерело валют. надходжень), цукр. тростина, банани, кардамон, бавовник. Вирощують кукурудзу, сорго, квасолю, рис для внутр. споживання. Тваринництво у країні не розвинене. Розвинуте рибальство, здійснюється заготівля цінної деревини, смоли чикле (для вироб-ва жувал. гумок). Провідна галузь перероб. пром-сті – харчова. Серед корис. копалин – нафта, свинцево-цинкові, нікелеві та сурм’яні руди. Великі запаси нафти, але видобуток її є незначним (1,1 млн т на рік). Працюють нафтопереробні, нафтохім., сталепрокатні, деревообробні, ВПК з-ди, підпр-ва з вироб-ва побут. приладів. Ґ. щорічно відвідує бл. 1,2 млн туристів (2004 прибуток склав 770 млн дол. США). Імпортує машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, нафтопродукти, хім. товари, металовироби, продовольство. Осн. торг. партнери: США, Німеччина, Сальвадор, Мексика, Венесуела, Гондурас, Японія. Зовн.-торг. баланс з Україною (млн дол. США, 2006): експорт – 38,7, імпорт – 4,9.

Ґ. характеризується найнижчими в Лат. Америці показниками грамотності. Найбільші ВНЗи: Держ. ун-т Сан-Карлос, приватні катол. ун-ти Р. Ландівара, Дель Вальє, М. Ґальвеса, Ф. Маррокіна; консерваторія, Нац. школа пластич. мист-в (усі – Ґватемала). Серед наук. установ: Ґватемал. академія мов, Ґватемал. академія географії та історії, Академія мед., фіз. і природничих наук, Академія мов майя, Нац. ін-т атом. енергії, Нац. ін-т електрифікації, Ін-т антропології та історії, Нац. ін-т географії, Нац. обсерваторія (усі – Ґватемала). Функціонують Нац. б-ка (Ґватемала), музеї колоніальний, Сантьяґо, старовин. книги (усі – Антиґуа-Ґватемала), Нац. музей археології та етнології, Нац. музей сучас. мист-ва Карлоса Меріди, Нац. музей історії та витончених мист-в, Нац. музей природничої історії Хорхе А. Ібарри, Музей нар. мист-в і ремесел, Музей історії Ґ. (усі – Ґватемала). Гол. турист. об’єкти: руїни давніх міст майя – Тикаль (на Пн., плато Петен), Камінальхую (нині у межах м. Ґватемала), Кіріґуа (на Сх.), П’єдрас-Неґрас, Петешбатун (на Пн. Зх.), Кобан, Кесальтенанґо, Чічікастенанґо, Санта-Крус-дель-Кіче, долина Тотонікапан, зимовий курорт з мінерал. джерелами в Ескуінтле, пляжі побл. Сан-Хосе та Пуерто-Барріос, декілька будинків колоніал. арх-ри в Антиґуа. Літ-ра країни розвивається здебільшого іспан. мовою. Доколоніал. період представлений фрагментами гімнів, військ. пісень, лірики, міфів індіанців майя-кіче (зокрема істор. хроніка «Пополь-Вух»). Серед визнач. письменників – П. де Лієвана, Р. Ґарсія Ґойене, Р. Ландівара, Х. Батрес Монтуфар, Р. Саласар, Е. Мартінес Собраль, Р. Аревало Мартінес, Л. Кардос-і-Араґон, М. Астуріас (заклав основи магіч. реалізму, отримав Нобелів. премію 1967), Р. Обреґон Моралес, М. Моралес, А. Аріас, Ф. Ґольдман.

Ґ. визнала Україну як незалежну державу 26 жовтня 1992.

Літ.: Диас Россотто Х. Характер гватемальской революции / Пер. с испан. Москва, 1962; Гватемала в современном мире // Латинская Америка. 1997. № 7; Ершова Г. Г. Древняя Америка: полет во времени и пространстве, Мезоамерика. Москва, 2002.

В. В. Дроздов

Стаття оновлена: 2007