Кравченко Охрім Севастянович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кравченко Охрім Севастянович

КРА́ВЧЕНКО Охрім Севастянович (28. 01(10. 02). 1903, с. Кищенці, нині Фастів. р-ну Київ. обл. – 31. 10. 1985, Львів) – живописець і графік. Батько Ярослава, дід Ольги Кравченків. Чл. СХУ (1972). Закін. Київ. худож. ін-т (1930; викл. М. Бойчук, А. Таран). Заарешт. у серпні 1930 «за системат. антирад. діяльність», засудж. до 3-х р., висланий у с. Ма­­кариха Архангел. обл. (РФ). 1935 виселений до Свердловська (ни­­ні Єкатеринбург, РФ). 1939 отри­­мав дозвіл на проживання у м. Кри­­вий Ріг Дніпроп. обл. Співпрацював з ОУН. Ілюстрував ж. «Дзвін», зб. поезій «Кобза» М. Прон­ченка, роман «Під Корсунем» А. Кащенка (обидва – Кривий Ріг, 1941); виконав проект пам’ятника на честь козац. перемоги під Жовтими Водами (1942). Працював у май­стерні монум. розпису церков худож.-вироб. майстерень при Київ. худож. ін-ті (1942–43); від 1943 – у Центр. будинку нар. твор­чості; у Львові: 1946–47 – ме­тодистом у Будинку нар. творчості; 1947–48 – викл. уч-ща при­клад. та декор. мист-ва й ін-ту приклад. та декор. мист-ва, звіль­­нено за «формалізм». 1949–56 – у філії Укр. полігр. ін-ту, викл. ремісн. уч-ща поліграфістів. 1950–59 займався розписами церков. 1960–63 – художник КБ Львів. телевізій. з-ду; розробив дизайн телевізорів «Верховина», «Трем­­біта», «Україна». На твор. роботі. Учасник мист. виставок від 1928. У період сталін. режиму вважав­ся «неблагонадійним», участь у виставках поновлено в часи «хру­­щов. відлиги». Персон. – у Києві (1967), Львові (1968, 1973, 1985, посмертна – 1988), посмертні – у Тернополі, Івано-Франківську та Чернівцях (1986–88), Миколає­ві (2002). Осн. галузі – монум. і станк. живопис. На полотнах К. послідовно стверджував принципи укр. монументалізму, засвоївши у М. Бойчука потяг до нац. тематики, «вічних тем» нар. буття, виражених у цільній лако­ніч. формі узагальнених образів монум. мист-ва, ніби понадчасового образу-символу. Автор полотен на укр. істор. тематику, побут. картин з нар. життя, портретів сучасників і видат. лю­дей минулого у техніці темпер. живопису. Для творчості характерні тяжіння до монументальності, узагальнення образів, ла­­конічні композиції площин. харак­теру, стримано-декор. кольор. гама. 2009 у Львові на бу­динку, де проживав К., встанов­лено ме­мор. дошку (скульптор В. Ропецький). Окремі роботи зберігаються в Нац. музеї у Льво­ві, Львів. галереї мист-в, Терноп. картин. галереї, Івано-Фр., Чер­­нів. і Запоріз. ХМ, НХМ.

Тв.: «Хата мого дитинства» (1922), «Бі­­ля терниці» (1929), «Копання картоплі», «Старий млин» (обидва – 1930), «Шпа­­на» (1933), «Мати» (1940), «Автопортрет із люлькою» (1947), «Б. Хмельницький» (1954), «Мені тринадцятий минало» (1958), «Вівчар» (1960), «За пивом», «На буряках» (обидва – 1961), «На будові» (1963), «Косар» (1964), «На панщині», «Козак Мамай» (обидва – 1965), «Укра­­їнська пісня» (1966), «Музики» (1967; 1969), «Дівчина з голубом», «Перемога» (обидва – 1968), «Лісоруби. В обідню пору» (1970), «В. Стефаник» (1971), «Голод в Україні. Скорбота» «Автопортрет» (обидва – 1972), «Горбун в їдаль­ні», «М. Бойчук» (обидва – 1973), «Мати (У задумі)» (1978), «Подруги» (1980), «У неділю рано зілля копала…», «Мати з дитям» (обидва – 1982).

Літ.: Виставка творів Охріма Кравчен­ка. Живопис. Графіка: Каталог. Л., 1984; Сидор О. Ф. Чистий голос Охріма Крав­­ченка // ОМ. 1992. № 1; Волошин Л. «Бойчукіст» Охрім Кравченко // Там само. 1998. № 2; Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука. Охрім Кравченко. Художник і час. Л.; К., 2005; Його ж. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. К., 2010.

Я. О. Кравченко

Стаття оновлена: 2014