Ґеббельс Пауль-Йозеф
ҐЕ́ББЕЛЬС Пауль-Йозеф (Goebbels Paul Joseph; 29. 10. 1897, м. Рейдт, Німеччина — 01. 05. 1945, Берлін) — державний і політичний діяч нацистської Німеччини. Найближчий друг і соратник А. Гітлера. Закінчив Гайдельберзький університет (1922). У 1924 вступив до нацистської партії. Спочатку входив до її лівого крила і навіть вимагав виключити А. Гітлера з партії за «буржуазність», однак після особистого знайомства 1925 перейшов на його сторону. 1926 призначений ґауляйтером нацистської партії у Берліні. На цій посаді активно пропагував ідеї гітлеризму. Водночас був засновник (1927) і головний редактор (1927–35) друкованого органу нацистів газета «Der Angriff». 1928 обраний депутатом Райхстаґу. Під час численних мітингів та демонстрацій, на яких виявив себе талановитим оратором, таврував «плутократів, євреїв і комуністів», всіляко пропагував А. Гітлера як єдину надію Німеччини. Його «10 заповідей націонал-соціаліста» стали основою ідеологічної програми нацистської партії. 1932 керував передвиборчою кампанією А. Гітлера, зробив значний внесок у його перемогу. Від 1933 — міністр народної освіти та пропаганди. Всіма засобами культурно-освітнього впливу насаджував антикомунізм, расизм і мілітаризм. За допомогою створеного ним пропагандистського апарату вільно маніпулював суспільною свідомістю німців, виправдовуючи будь-які дії нацистського режиму. Як один із найближчих соратників А. Гітлера брав активну участь у розвʼязанні 2-ї світової війни, зокрема підготовці нападу на СРСР. Доклав максимальних зусиль для розпалювання войовничої істерії та ненависті німців до СРСР і його союзників. На окупованих територіях України настанови Ґ. реалізовував медіальний пропагандистський підрозділ «батальйон U3» (Україна 3). Від 1944 — уповноважений із проведення тотальної мобілізації, від 1945 — комісар оборони Берліна. Напередодні самогубства А. Гітлер призначив його райхсканцлером Німеччини. Покінчив із собою після невдалої спроби провести переговори з радянським командуванням про припинення бойових дій.