Ґебей Петро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ґебей Петро  Михайлович

ҐЕБЕ́Й Петро Михайлович (20. 07. 1864, с. Кальник, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. – 26. 04. 1931, Ужгород) – культурно-громадський і церковний діяч. Закін. Будапешт. духовну семінарію. 1889 висвяч., признач. префектом Ужгород. духов. семінарії. Від 1892 – катехит школи для дівчат. Від 1898 – папський капелан, від 1902 – радник Духов. консисторії. Від 1906 – катехит Ужгород. г-зії і дир. бурси «Alum neum», від 1912 – каноник капітули і парох кафедрал. храму, від 1922 – протоієрей. Від 1924 – єпископ Мукачівський, брав участь у поверненні церков Карпаторус. Православ. Церкви у відання Греко-Католицької на підставі угоди Чехо-Слов. влади з Ватиканом. 1925 заснував Центр. канцелярію оборони віри, що оголосила боротьбу православ’ю та комунізму. Один із засн. першої друкарні «Уніо» в Ужгороді (1902). Підтримував народовец. напрям на Закарпатті. Тривалий період редагував Церк. устав. Співпрацював у ред. ж. «Наука» (ред. його додатку «Слово Боже», де публікував свої проповіді), «Місяцеслів», друкувався у г. «Свобода».

Літ.: Петро Ґебей, епископ Мукачевський: Некролог // Свобода. 1931. № 17; Попович Д. Преосвященний Петро Ґебей і наша молодь // Там само. № 18.

В. В. Ґабор

Стаття оновлена: 2007